«Ми підтримка, а не заміна держави»: як у Кривому Розі Центр підтримки «24» спільноти Шелтер Плюс допомагає людям

З початку широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, Центр підтримки «24» був гуманітарним штабом, який щодня допомагав сотням переселенців і став простором підтримки та соціалізації. Сьогодні його команда зосереджується не лише на базових потребах, а й на психологічній підтримці, спільноті та інтеграції ВПО у життя Кривого Рогу.


Про те, як за чотири роки змінилася робота Центру підтримки «24», які потреби переселенців залишаються актуальними та якою має бути роль громадських організацій, розповів журналістці “Першого Криворізького” Роман Морозов, співзасновник Культурно-громадського центру “Шелтер Плюс” і Центру підтримки «24»

Від гуманітарного штабу до простору підтримки

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, команда «Шелтер Плюс» не змогла залишатися осторонь. З перших днів частина колективу мобілізувалася до лав ЗСУ, частина з дітьми виїхала у безпечніші регіони чи за кордон, але більшість залишилася в місті.

Уже навесні 2022 року до центру почали приходити десятки, сотні, а згодом тисячі переселенців. Спочатку допомога була хаотичною: гуманітарні вантажі надходили від партнерів із Польщі, Німеччини, Львова.

Згодом організація вийшла на сталу співпрацю із Всесвітньою продовольчою програмою (World Food Program) через Польську акцію гуманітарну (PAH). Обсяги видач потребували нових потужностей, адже в основному приміщенні намагалися зберегти культурну роботу: працювала театральна студія, гуртки для дітей та матерів. Так з'явився простір «24» у приміщенні колишнього магазину “Торти”, яке понад 10 років стояло порожнім.

Протягом перших двох років через центр пройшло близько 30 000 ВПО. У пікові періоди сюди прибували дві 20-тонні фури на тиждень, а щодня центр приймав до 500 людей. Працював кол-центр та п'ять операторів.

Потреби змінилися

З часом команда Центру побачила, що значна частина внутрішньо переміщених осіб поступово облаштовується у Кривому Розі: знаходить житло, роботу, оформлює виплати та вибудовує побут.

Тому обсяги гуманітарної допомоги почали скорочувати. Роман Морозов пояснює: «Шелтер Плюс» — передусім культурно-громадський центр, а не гуманітарна організація. Водночас Центр підтримки «24» продовжує працювати.

В Центрі наразі надають підтримку найбільш вразливим категоріям населення:

- Внутрішньо переміщеним особам(ВПО);
- Людям похилого віку (60+);
- Людям з інвалідністю;
- Багатодітніим родинам.

Доступні послуги: питна вода, благодійна пральня (прання та сушіння речей), психосоціальна підтримка (арт-заняття для дітей та дорослих). Запис за телефоном: +380676868738. Даний конкретний проєкт фінансується Державним Департаментом США (DoS) та реалізується у партнерстві з Польською Гуманітарною Акцією (PAH).

За словами Романа Морозова, у межах цих програм до Центру щодня можуть звертатися близько 50 людей.





Залишається актуальним питання розподілу відповідальності між громадським сектором і владою..

«Наша думка, що громадянське суспільство, волонтерські спільноти мають бути підтримкою, а не заміною держави. Ми, як громадяни, сплачуємо податки і наповнюємо бюджет. Плюс найбільшим отримувачем західних коштів є держава, а не громадські організації. У рамках реформи децентралізації органи місцевого самоврядування мають купу повноважень і ресурсів — зокрема, 10 мільярдів гривень бюджету Кривого Рогу. Цього достатньо, щоб вирішити питання людей, які реально постраждали, які реально втратили своє житло».

За словами співзасновника Центру, найбільшим дефіцитним сервісом для ВПО в місті залишається саме доступне житло. Побутові проблеми можна мінімізувати, але вирішення житлового питання потребує капітальних системних рішень від влади. Головним бар'єром для повноцінної інтеграції переселенців Роман називає брак інклюзивності в широкому сенсі цього слова та відсутність відкритого діалогу з боку місцевих органів самоврядування.

«Я думаю, що найбільшим бар'єром для всіх нас є не дружність, не інклюзивність, не діалоговість органів місцевого самоврядування. Коли є величезні бар'єри, є відчуття, що тільки вони є один центр прийняття рішень і вирішення всього в цьому місті. Загалом, я думаю, що місто не дружнє в цілому для будь-яких гостей і це відповідно, і це відчувають всі люди. Тому добре, що є просто свідомі, небайдужі громадяни і є свідомі, небайдужі громадські об'єднання і організації, які можуть балансувати цю загальну недружність, яку відчувають криворіжці так само, як і гості міста».

Втрата спільноти та шлях до інтеграції

За чотири роки великої війни змінилися не лише логістика евакуації, а й внутрішній стан людей. Якщо у 2022 році виїзд був раптовим і шоковим, то зараз евакуація часто є більш планованою. Проте найскладнішою втратою для багатьох залишається втрата соціальних зв'язків.

«Пралка чи вода — це наш додатковий бонус. Основна річ, якою ми можемо бути корисними — це наша спільнота: Школа Змінотворців, групи психосоціальної підтримки, інші активності нашого культурно-громадського центру. Якщо ви втратили спільноту і друзів — ми тут є. Приходьте, будемо разом щось робити, волонтерити», — зазначає Роман Морозов

.
Свідченням успішної інтеграції є численні історії, коли колишні відвідувачі Центру підтримки «24» самі ставали волонтерами або працівниками Центру. Дехто долучився до евакуаційних місій, інші працюють у команді простору або залучають своїх дітей до мистецьких та театральних резиденцій.

«Таких історій їх багато і вони всі надихають, і вони, власне, дають відчуття потреби того, що те, що ми робимо, воно потрібне і не опускати руки», - підсумував Роман Морозов.