На 95 кварталі Кривого Рогу відкрили мурал на честь загиблого бійця Данила Настича
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького», яка була присутня на відкритті.
Данило народився 12 січня 2003 року та з дитинства цікавився історією України та націоналістичним рухом.
З травня 2024 року він ніс службу бійцем І-го механізованого батальйону III окремої штурмової бригади.
23 вересня 2024 року боєць загинув в бою з окупантами на Луганському напрямку.
На муралі зобразили усміхненого Данила у військовому спорядженні. Позаду нього розмістили символіку підрозділів та організацій, з якими він був пов'язаний — III окрема штурмова бригада та громадська організація «Центурія».
Один із легіонерів «Центурії» під час відкриття муралу поділився спогадами про Данила. Він розповів, що «Рижий» був не лише побратимом і другом для організації, а й людиною, яку там називають прикладом для наслідування.
«Я вважаю, що це дуже добре, що обличчя нашого друга, побратима, справжнього воїна буде прикрашати найвідомішу центральну площу нашого міста. Містяни бачитимуть обличчя нашого героя і пам'ятатимуть, якою ціною дається існування нашої держави», — сказав він.За словами легіонера, Данило долучився до «Центурії» у 2023 році й одразу проявив себе як активний та харизматичний учасник осередку.
«Всі відразу побачили його надзвичайні лідерські якості. Це була людина, яка завжди вела за собою. Людина, поряд із якою ти ніколи не почувався розгубленим», — згадує побратим.Після початку великої війни Данило намагався долучитися до війська, а коли це не вдалося — зайнявся волонтерством у благодійному фонді «Червона Калина UA».
«Він дуже активно себе проявляв і насправді багато зробив у волонтерській діяльності», — зазначив представник організації.Згодом Данило повністю присвятив себе діяльності «Центурії», працював у штабі організації в Києві та, за словами побратимів, швидко зростав усередині руху — від десятника до командира осередку.
«Я вважаю його чи не найкращим командиром осередку за весь час існування нашого осередку», — зазначив легіонер.Пізніше Данило вступив до лав III окремої штурмової бригади, де служив у розвідувальному взводі І механізованого батальйону. Побратими згадують, що навіть під час навчання та виконання бойових завдань він залишався оптимістичним і підтримував інших:
«Він завжди був із посмішкою на обличчі. І ця посмішка була дуже заразною. Коли ти знаходився поруч із Рижим, ти й сам починав посміхатися».Наприкінці промови легіонер подякував батькам Данила за виховання сина та запросив їх до мікрофону. Вони змогли лише тихо подякувати присутнім і зі сльозами на очах повернулися на свої місця.
На завершення учасники заходу разом прочитали молитву українського націоналіста та запалили димові шашки.