У Кривому Розі презентували дебютну книгу Софії Шайди «Паралельки»
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомила журналістка «Першого Криворізького», яка відвідала подію.
Свято не лише про красу
Ведуча презентації Ліна наголосила, що ідея провести подію саме цього дня була свідомою. На її думку, у пострадянському просторі це свято часто зводять лише до «дня весни й краси», однак його сенс значно глибший.«Для мене це не лише про красу. Це про внутрішню силу жінок, про лідерство і можливості, які ми маємо. Коли вітаю жінок, завжди бажаю, щоб у їхньому арсеналі була і краса, і стійкість, і мужність», — зазначила дівчина.
Книжка, написана між двома світами
Авторка розповіла, що почала працювати над повістю на першому курсі університету і завершила за рік. Початковою ідеєю було зібрати в одну історію спогади про шкільне життя — яскраве, насичене подіями, дружбою і мріями. Однак із часом до цих спогадів додався й досвід студентства, який припав на період пандемії.
«Я хотіла просто зібрати шкільні історії, які мені були дорогі. Але коли вже писала, зрозуміла, що вони переплітаються з моїм студентським життям. Так з’явилися ці паралелі», — пояснила письменниця.Головна героїня повісті — Юстина. Вона не є прямим автобіографічним образом, але значною мірою базується на досвіді самої авторки.
«Приблизно на 60% це я, а на 40% — риси моїх друзів і хороших знайомих», — додала Софія.
Паралелі між минулим і теперішнім
Назва книги має символічне значення. Кожен розділ побудований за принципом паралелізму: студентське сьогодення героїні перегукується зі спогадами про шкільні роки, які виникають через дрібні деталі — телефонні дзвінки, старі фотографії, сни або випадкові асоціації.Так виникає своєрідний діалог між двома етапами життя: яскравим шкільним минулим і трохи розгубленим студентським теперішнім. Однак у фіналі героїня робить важливий вибір: перестає жити спогадами й вирішує почати будувати нову історію — вже тут і зараз.
Покоління, яке дорослішало під час пандемії
Однією з тем, які порушує книга, є досвід молоді у роки пандемії. Для багатьох студентів цей період став часом розчарувань: замість очікуваного активного студентського життя — онлайн-навчання, дистанційні зустрічі та відсутність звичних традицій.«У мене були дуже великі очікування від першого курсу. Але через ковід майже все відбувалося онлайн. І це було зовсім не те, що я уявляла», — поділилася авторка.Саме цей стан між минулим і майбутнім — коли старий етап життя вже завершився, а новий ще не почався — і став основною атмосферою повісті.
Книжка як спосіб відпустити минуле
Для Софії написання «Паралельок» стало не лише творчим, а й особистим процесом. Книга допомогла їй підсумувати важливий етап життя і відпустити його.«Мені було дуже складно відпустити школу. Ми ще довго зустрічалися з однокласниками щотижня, бо нове життя ніби не починалося. І ця книжка допомогла мені завершити цей етап», — розповіла вона.Софія зазначила, що в повісті згадані всі її однокласники — але з іншими іменами. Це створило для друзів своєрідну гру: вони намагалися впізнати себе серед персонажів.
Як народжувалася книга
Перші розділи повісті з’явилися дуже швидко — буквально за кілька днів.«Це було Різдво, я захворіла і сиділа вдома. І раптом подумала: напишу книгу. Не оповідання — саме книгу», — згадує Софія.Потім робота просувалася повільніше: навчання, студентські проєкти, літературні вечори та активна громадська діяльність займали багато часу. Проте через рік рукопис був завершений.
Головна думка книжки звучить просто, але дуже щиро: інколи потрібно перестати порівнювати теперішнє з минулим і почати писати власну нову історію.
«Якщо здається, що якийсь етап життя затягнувся, можливо, настав час почати нову главу», — сказала авторка.Книжку видало львівське видавництво «Апріорі». Проєкт став частково самвидавом, а частково — підтримкою від видавництва. Такий формат, за словами авторки, дав можливість і видати книгу, і самостійно брати участь у її популяризації.
Враження слухачів
Серед гостей була місцева поетеса Ольга, яка поділилася своїми відчуттями після розмови з авторкою.За її словами, книга зацікавила тим, що поєднує спогади про шкільні роки та студентський досвід — етапи, які знайомі багатьом молодим людям.
«Коли перечитуєш свої тексти через роки, бачиш їх зовсім інакше. Я це знаю по своїх віршах. Тому мені дуже цікаво прочитати цю книжку», — сказала вона.Місцева мешканка Аліса поділилася, що ця подія повернула її у студентські роки, які вона також провела під час пандемії.
«Я добре розумію досвід авторки, бо сама навчалася в університеті під час ковіду. Ця книжка — і розмова про неї — залишили дуже приємні враження та дали можливість згадати свої студентські роки. Я вдячна авторці за ці емоції й бажаю їй творчого та професійного успіху», — сказала дівчина.