У колекції історичного музею в Дніпрі ідентифікували унікальні остракони VII–VIII століть

В археологічному фонді Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького зберігаються два унікальні остракони — глиняні черепки, які в Давній Греції та Єгипті використовували як носії письмової інформації. Упродовж тривалого часу тексти на цих предметах залишалися непрочитаними, а їхнє походження — невстановленим.

Про це повідомляє «Перший Криворізький» з посиланням на фейсбук сторінку Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.




Через відсутність супровідної документації наразі неможливо точно визначити, коли й за яких обставин остракони потрапили до музейної колекції. Водночас дослідники припускають, що їх міг привезти з Єгипту Дмитро Яворницький під час подорожі 1910 року. На початку XX століття подібні артефакти нерідко вивозили з регіону як сувеніри.

На ці музейні предмети звернула увагу зберігачка археологічного фонду, старша наукова співробітниця Майя Сердюк, яка ініціювала їх наукове вивчення. Дослідженням зайнявся науковий співробітник виставкового відділу Антон Кістол. Під час попереднього аналізу з’ясувалося, що тексти виконані коптською мовою, хоча раніше їх помилково вважали давньогрецькими.

Для подальшої роботи музей налагодив наукову співпрацю з доктором Лайошем Беркешем з Університету Гумбольдта в Берліні — фахівцем з коптської папірології. Він здійснив повноцінну атрибутацію та переклад текстів.

За результатами дослідження встановили, що обидва остракони датуються VII–VIII століттями та походять із регіону навколо міста Теби у Верхньому Єгипті. Один із них містить так званий «Лист Ісуса Христа царю Абґару» — відомий апокрифічний текст, поширений серед ранніх християн Африки та Близького Сходу. Подібні тексти часто використовували як амулети, оскільки вони містили охоронні формули. До цього часу було відомо лише про 25 копій цього апокрифу, а музейний остракон став 26-м зафіксованим зразком.

Другий остракон виявився податковою квитанцією з села Джеме, виданою на ім’я Севроса, сина Гамула, у 14-й індикт — 22 квітня 717 року. Документ підтверджує сплату одного соліда. За припущенням Лайоша Беркеша, автором квитанції був писар Псат, син Пісраеля, відомий ученим за іншими текстами з цього ж поселення.

Переклади та результати дослідження опубліковано в The Journal of Juristic Papyrology — науковому журналі, який видається Варшавським університетом.

Раніше ми також писали, що історичну половецьку статую з прифронтової зони перевезли до музею Дніпра.