Як Росія виправдовує удари по Україні вигаданою помстою

Після чергового масованого удару по Україні, зокрема по Львівській області, міноборони РФ поширило заяву, в якій намагається представити атаку як «відповідь на терористичний удар київського режиму по резиденції президента РФ у Новгородській області». Така риторика — не інформування, а класичний приклад воєнної пропаганди, що має на меті виправдати удари по території України та перекласти відповідальність на жертву агресії.

У чому полягає маніпуляція

Перша й ключова маніпуляція — безпідставне звинувачення України в “терористичній атаці”. Росія не надала жодних незалежно підтверджених доказів того, що Україна завдавала удару по «резиденції президента РФ». Більш того, американські спецслужби дійшли висновку, що заяви Кремля про нібито атаку на резиденцію Володимира Путіна є вигадкою і не мають жодних підтверджень. Водночас сам термін «терористична атака» використовується не як юридичне визначення, а як емоційний ярлик, покликаний одразу зняти будь-які сумніви в «правомірності» російської відповіді.

Друга маніпуляція — створення хибного причинно-наслідкового зв’язку. Російська заява подає удар по Україні як вимушену реакцію, а не як частину системної агресії, що триває роками. Насправді масовані атаки по українських регіонах, включно із західними областями, Росія здійснює регулярно, незалежно від будь-яких «приводів». «Відповідь» у цьому випадку — лише інформаційне прикриття заздалегідь запланованих дій.

Також у заяві стверджується, що уражено об’єкти виробництва БПЛА та енергетичну інфраструктуру, яка «забезпечує ВПК України». Це типовий пропагандистський шаблон. На практиці ж удари по енергетиці та промислових об’єктах у густонаселених регіонах безпосередньо б’ють по цивільному населенню, що є порушенням міжнародного гуманітарного права.

Навіщо Росія поширює такі заяви

Головна мета — легітимізувати агресію у власному інформаційному полі. Формула «нас змусили відповісти» дозволяє Кремлю:

• виправдати удари по Україні перед внутрішньою аудиторією;
• представити себе «жертвою», а не стороною, що веде загарбницьку війну;
• знизити міжнародний резонанс, зводячи все до нібито «обміну ударами».

Окрім цього, погрози про те, що «будь-які дії не залишаться без відповіді», є елементом психологічного тиску — спробою залякати українців і західних партнерів.

Як зрозуміти, що це дезінформація

Є кілька характерних ознак:

• відсутність перевірюваних доказів заявленої «атаки»;
• використання термінів «терористичний режим», «злочинний режим» замість фактів;
• подання ударів по Україні як «вимушеної реакції», а не ініціативи агресора;
• узагальнені формулювання про «досягнуті цілі» без конкретики та незалежних підтверджень.

Коли текст побудований на звинуваченнях і погрозах, а не на фактах, — це пропаганда.
Удар по Львівській області — не «відповідь» і не «покарання», а черговий епізод російської агресії проти України. Заяви про «терористичну атаку» на території РФ використовуються лише як інформаційне прикриття для ударів по українській інфраструктурі.
Розуміння цих маніпуляцій — важлива частина інформаційної безпеки та стійкості українського суспільства.