Після кількох днів масованих атак на енергетичну інфраструктуру Одеси російські пропагандистські ресурси знову активізували один зі своїх найстаріших наративів — про нібито ворожнечу між мешканцями заходу та сходу України. Кремль намагається перекласти відповідальність за власні удари по цивільних об'єктах на самих українців і водночас посіяти внутрішню ненависть.

Що пишуть російські пропагандисти

Показовим прикладом стало відео, яке поширюють проросійські телеграм-канали після обстрілів Одеси.

«Одеса. Скакуни стоять за водою.
А у Львові вода є, Львів далеко і прикритий. Західняки нагнули всю Україну і замість того, щоб у 2022 році підтримати РФ, вони масово підтримали Зелю. Ну, розплачуйтеся тепер», — йдеться у підписі до відео.

Цей самий наратив розкручується й у більших матеріалах російських медіа. У публікаціях про Одесу пропагандисти пишуть про нібито «масовий наплив агресивних вихідців із Західної України», які «утискають корінних одеситів», нав'язують мову й провокують конфлікти. Для «підтвердження» таких заяв використовують анонімні коментарі, вигаданих «місцевих жителів», а також одних і тих самих спікерів — російських депутатів, псевдоекспертів і колаборантів.

У цих текстах Одеса послідовно подається як «російське місто», яке нібито насильно «українізують». Захід України водночас зображують як «чужий», «агресивний» і «ментально несумісний» із півднем та сходом країни.

Як довго поширюють такі наративи

Важливо розуміти: це не нова кампанія. Подібні матеріали Росія поширює щонайменше з 2004 року, а насправді — ще раніше. У російському інформаційному просторі роками публікують тексти про «западенців» і «східняків» як нібито різні, майже ворожі народи. У таких статтях захід України зображують «польським», «чужим», «антиросійським», а Схід — «обдуреним», «російськомовним» і таким, що начебто потребує «визволення».

Ці тексти переповнені маніпуляціями, історичними перекручуваннями та відвертою мовою ненависті. Вони нав'язують думку, що українська ідентичність — штучна, що країна нібито приречена на внутрішній конфлікт, а будь-яка єдність можлива лише під контролем Росії.

Що показують соціологічні дослідження

Результати дослідження «Проблеми соціальної згуртованості в Україні», яке провела Соціологічна група Rating Group наприкінці літа — на початку осені 2025 року, показали високий рівень єдності та спільної ідентичності в українському суспільстві навіть в умовах повномасштабної війни.

Абсолютна більшість українців — 94% — називають себе насамперед громадянами України. За час повномасштабної війни це відчуття лише посилилося: 77% людей асоціюють себе з країною загалом, а не з окремим регіоном. Понад половина опитаних також вважають себе європейцями, тоді як радянську ідентичність зберігає лише незначна частина населення.

Рівень довіри в суспільстві — середній, але стабільний. Найбільше українці довіряють своєму близькому колу — родині, друзям, людям у своєму місті чи селі. Водночас понад третина респондентів висловлює довіру до мешканців України загалом, що є важливим показником згуртованості в умовах війни. Особливо високим залишається рівень довіри до волонтерських організацій, які стали одним із ключових елементів громадської солідарності.

Війна також посилила взаємодопомогу між людьми. Переважна більшість українців у той чи інший спосіб допомагали іншим — не лише близьким, а й незнайомим. Половина опитаних змогла не лише налагодити нові зв'язки взаємопідтримки, а й зберегти їх надалі. Допомога армії, переселенцям, біженцям та вразливим групам стала масовою практикою, а не винятком.

Відтак українці з різних областей живуть, воюють, волонтерять і підтримують одне одного разом. На фронті і в тилу поруч стоять люди з різним походженням, мовою та досвідом, але з однаковим розумінням: Росія — агресор, а Україна — їхній спільний дім.

Навіщо Кремль поширює маніпуляції

Росія атакує енергетику, водопостачання, житлові квартали, а потім через пропаганду намагається пояснити це «внутрішніми проблемами України». Мовляв, «це не ми винні — це вони між собою не можуть ужитися». Відтак агресор перекладає відповідальність за воєнні злочини та одночасно намагається зруйнувати єдність усередині країни.

Окрема частина цієї кампанії спрямована на зовнішню аудиторію. Через образ «розколотої України» Кремль прагне зменшити міжнародну підтримку Києва, створити враження, що держава нестабільна, а війна — це нібито «внутрішній конфлікт». Саме тому російські сайти так активно цитують одних і тих самих «експертів» і подають вигадані історії як «думку одеситів» або «позицію української опозиції».