Тема українських дітей — одна з ключових у російській пропаганді. Кремль системно використовує її, щоб виправдати власні злочини, посіяти страх усередині України та дискредитувати державні інституції. Російські медіа вигадують десятки історій: від відмови школярів від української мови до підготовки «диверсантів» та нібито бажання дітей повертатися до Росії.

Фейк 1. «Українські школярі масово відмовляються від української мови»

Пропагандисти стверджують, що в Україні нібито “катастрофічно падає популярність української мови”, діти «масово спілкуються російською», що це «провал українізації», і що діти нібито відмовляються від української мови через «політику влади» або «ненависть до ТЦК».

Подібні тексти перекручують реальні дані та намагаються представити російську мову як домінантну.

Що насправді

Росія використовує дані Держслужби якості освіти вибірково, вириваючи цифри з контексту.

40% школярів справді говорять російською на перервах, але це наслідок історичних практик, а не «масового протесту».

92% уроків у школах — українською.

Частка дітей, які вважають українську рідною, зменшилася з 71% до 64%, що пов'язано з війною, міграцією та впливом російського контенту. 45% школярів регулярно споживають російськомовний контент у TikTok, YouTube та Instagram — це впливає на мовні звички.

Держслужба рекомендує посилювати україномовний контент і медіаграмотність серед дітей.

Фейк 2. Тема викрадених дітей — вигадка, нічого не доведено

У великих пропагандистських текстах Росія стверджує, що “украдених дітей” — вигадали Україна і Захід, цифри «перебільшені», діти «поїхали самі» або «евакуювались», журналісти «підіграють Зеленському», і нарешті що це «сльозовитискач для ідіотів».

Росія намагається знецінити тему, представивши її як маніпуляцію.

Фейк 3. РФ рятує українських дітей, а Україна бреше про викрадення

Кремль намагається просувати образ «рятувальниці», нібито окупанти «евакуювали дітей з небезпечних територій», «оздоровили їх у таборах», «віддали в хороші російські сім’ї», «ніхто не заперечував».

Усе це подають як благородну місію.

Що насправді

Факт депортації дітей офіційно встановлений.

Його підтвердили:

• Міжнародний кримінальний суд (ордер на арешт Путіна та Львової-Бєлової);

• ООН;

• UNICEF;

• Human Rights Watch;

• Amnesty International;

• дослідники Yale;

• уряди десятків країн.

На різних етапах ідентифіковано 19 546 дітей, незаконно вивезених або розлучених з родинами. Це дані українських і міжнародних розслідувань, а не припущення ЗМІ.

Багатьох дітей перевезли без дозволу батьків, передали у російські сім'ї, примушували приймати російське громадянство, не давали повернутися, піддавали ідеологічній обробці.

Усі ці дії підпадають під визначення воєнного злочину.

Фейк 4. «Повернені з РФ українські діти хочуть назад у Росію»

Росіяни заявляють, що українські діти, яких повернули з депортації, нібито не хочуть жити в Україні, прагнуть повернутися до РФ, «оцінюють хороші умови, створені Росією», «ненавидять Україну після приїзду».

Що насправді

Насправді ж, у РФ діє система ідеологічної обробки дітей, вивезених із окупованих територій. Дітей селять у дорогі табори, санаторії. Їх оточують подарунками, технікою, активностями, щоб створити ілюзію «кращого життя».

Це — частина програми русифікації.

Після повернення діти опиняються у звичайних інтернатах чи реабілітаційних центрах — контраст викликає розгубленість і стрес.

Тож, це не бажання «втекти в Росію». Це наслідок психологічної травми та підкупу.

В Україні вже працює державна програма реінтеграції повернених дітей.

Фейк 5. Українських школярів готують до диверсій проти РФ

Пропагандистські ресурси стверджують, що школярів в Україні нібито «готують до диверсійної діяльності» та «вчать стріляти».

Також додають, що це нібито організовують «націоналісти з Азову» та «іноземні куратори».

При цьому подають як «джерела» анонімних «підпільників» або «військових кореспондентів».

Що насправді

Такі заяви не мають жодних підтверджень. РФ посилається виключно на власні канали та «анонімні» джерела.

В Україні діють курси домедичної допомоги та базових правил безпеки, які пояснюють дітям, як діяти у випадку обстрілів. Це не військова підготовка, а елементарні навички виживання в умовах війни, яку розв'язала Росія.

Водночас в РФ з 2016 року діє «Юнармія», яка наслідує німецький Гітлерюгенд. Її відділи, є й в окупованих Криму, Маріуполі, Мелітополі, Генічеську, Вірменії, Таджикистані та Абхазії. До складу організації входять школярі віком від 8 до 17 років.

Юнармійців навчають користуватися різними видами зброї, водять на екскурсії до військових частин. Серед них проводять пропаганду ідеології «російського світу».

Фейк 6. Українські діти навчаються зачистці окопів і управлінню дронами

На російських ресурсах поширили матеріали про те, що в Україні «ввели в шкільну програму» курси з управління дронами-камікадзе та CQB — бою в приміщеннях.

Посилаються при цьому на перекручені фрагменти статей та слова журналістів.

Що насправді

Жодних змін у шкільній програмі такого типу не існує. МОН України офіційно не запроваджувало і не планувало жодних «бойових уроків».

Це класичний фейк, побудований на вирваних із контексту цитатах, вигаданих «експертах», емоційних узагальненнях («кожна дитина має вміти боротись»).

Чому Росія поширює ці фейки

Кремль хоче:

• приховати воєнні злочини щодо депортації та незаконного переміщення дітей;

• дискредитувати Україну та зменшити підтримку з боку Заходу, через створення образу «Україна бреше про дітей»;

• посіяти зневіру, злість серед українців;

• представити Росію як «гуманітарну сторону». Це елемент відбілювання злочинів та виправдання окупаційної політики.

Як російська пропаганда впливає на українських школярів — дослідженні Міністерства освіти та науки

Національне дослідження «Булінг та толерантність у школах після 24.02.2022» охопило 14 728 дітей.

Результати:

• 60,5% учнів стикалися з російськими деструктивними наративами;

• найпоширеніші канали: TikTok, Instagram, Telegram, YouTube;

• після зіткнення з пропагандою діти частіше погоджувалися з повідомленнями, які роз'єднують суспільство.

Підстави для булінгу, які збігаються з російськими наративами:

• спілкування російською — 36,2%;

• спілкування українською — 34,1%;

• досвід біженства — 20,6%;

• регіон походження — 18%;

• факт, що батько не служить у ЗСУ — 18,7%.

Відтак, російські фейки активно працюють у шкільному середовищі, формуючи упередження та конфлікти.