Ми шукаємо, ми не здаємося: криворіжці вийшли на чергову акцію на підтримку військовополонених

У неділю, 27 липня, на проспекті 200-річчя Кривого Рогу родичі зниклих безвісти військових, полонених та небайдужі мешканці міста провели акцію на підтримку полонених.

Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького».

Люди тримали портрети своїх рідних, плакати з написами «Волю полоненим», «Мрію обійняти свого онука/сина/чоловіка/тата», «Безвісти зниклі, але не забуті», «Я не живу — я існую».

Також учасники та учасниці вигукували «Волю медикам», «Волю 47 бригаді» та назви інших бригад, «Волю захисникам Маріуполя та Курщини», «Незламні мають бути вільними» тощо.


Серед присутніх — бабуся зниклого безвісти захисника, Ольга Войко. Її онук зник на Покровському напрямку жовтні 2024 року.

«Ми дуже сподіваємось, що він живий і повернеться. У нього малесенька дитинка, два рочки. Вона його дуже чекає. Він дуже потрібен нам і своїй дитині», — розповідає Ольга.

Анастасія виходить на акцію за свого брата Кирила. Він зник у 2022 році на Бахмутському напрямку.

«Є підстави вважати, що він у полоні, але офіційного підтвердження немає. Ми виходимо сюди щонеділі — можливо, хтось побачить, хтось упізнає, можливо, хтось зі звільнених із полону щось згадає», — каже Анастасія.

Також сестра полоненого говорить, що їй відомо, що він отримав важкі поранення і його на стабілізаційний пункт вивозили живим, а далі переміщували на територію Росії.

«А ще ми виходимо, щоб не забували: ми можемо пити каву, ходити в кіно, прокидатися в теплі — але потрібно пам'ятати, якою ціною це. Навіть якщо вас це не торкнулося, то це не означає, що треба бути байдужим. Можна просто вийти сюди і стати поруч із нами. Ми не кажемо, що це треба стояти цілу годину або кожну неділю виходити. Ні. Але в нас є такі дівчата, у яких нікого немає, але вони періодично приходять і стають поруч. Просто для того, щоб підтримати. І це дійсно підтримує», — додала містянка.

На акцію прийшла й Лілія — її брат зник у ті самі дні й у тій самій точці, що й брат Анастасії.

«Він отримав серйозні поранення. Ми не знаємо, що з ним — полон чи загибель. Але сподіваємось, звісно, на повернення, на якусь звісточку.

Стоїмо тут, щоб люди пам'ятали. Коли один на один зі своєю бідою — це важко емоційно. Але тут ми всі стали рідними. Ми підтримуємо одне одного, спілкуємось, і від цього трохи легше», — каже Лілія.

У Оксани безвісти зник син у червні 2023 року на Лиманському напрямку.

«Є підстави думати, що він поранений потрапив у полон. Але підтвердження немає.

Ми виходимо щонеділі. Бо безвісті зниклі не мають бути забутими. Ці хлопці мають бути знайдені. Яка б їхня доля не була, але вони мають бути всі повернуті», — каже жінка.