«У нас одна ціль»: у Кривому Розі пройшла акція на підтримку військовополонених
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького», яка відвідала подію.
Криворожанка Юлія Іванова, чоловік якої ніс службу в 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр» та наразі зниклий безвісти, поділилася своєю історією та емоціями, які переживає кожен день. За словами Юлії, серед полонених бійців бригади лише декілька офіційно мають статус полонених, інші вважаються зниклими безвісти.
«Ми хочемо привернути увагу людей, щоб вони включалися, допомагали в пошуках. Щоб не забували, що є хлопці, які просто розчинилися у повітрі», – додала Юлія.Вона наголосила, що головна мета родичів – повернути своїх рідних додому.
«Ми хочемо закінчення війни, хочемо миру, добра і всього прекрасного. Але ми маємо на це право – отримати назад наших рідних», – додала вона.Юлія також розповіла про те, як важко пояснювати дітям зникнення їхніх батьків.
«Ми розповідаємо, що вони знаходяться на завданнях і не мають зв’язку. Бо дитині п’ять років, вона не може зрозуміти, де зник її тато. Насправді це страшно. Страшно жити в невідомості, коли ти просто не знаєш, де твоя рідна людина, з якою ти прожив 18 років, бо вона в один день зникла безвісти», – поділилася містянка.
Місцева мешканка Ольга Брагіна зі спільноти родин полонених та зниклих бійців з 17 окремої танкової бригади сказала, що у квітні буде 2 роки, як зник її чоловік. Ніякої інформації про нього вона не має. Також Ольга розповіла, що під час крайнього обміну полоненими, який відбувся 5 лютого, додому повернулися двоє бійців з 17 ОТБр. Та вони не мали ніякої інформації про своїх побратимів.
Крім того, нещодавно Ольга зі спільнотою родин полонених та зниклих бійців з 17 ОТБр їздила у Вінницю на зустріч із керівницею Центрального регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юлією Приймак.
«Нам пояснювали інформацію щодо соціальних гарантій, репатріації, списків на обмін», — зазначила Ольга.
Криворожанка Надія Михайлівна розповіла, що її син зник безвісти 18 червня 2024 року.
«Уже дев'ять місяців ми не знаємо де він, тому прийшла на акцію», — сказала жінка зі сльозами на очах.
Містянка Інна розповіла, що її чоловік зник під час першого бойового завдання 30 жовтня на Донецькому напрямку. Останній зв'язок був з ним 4 жовтня.
«Я ніколи не повірю, що він загинув. Дуже сподіваюсь, що він в полоні, витримає все і повернеться додому до нас», – поділилася Інна.Також жінка розповіла, що після повернення чоловіка та відновлення його морального і фізичного стану вона планує підтримувати далі країну, працювати й виховувати дітей.
«Дай Боже все закінчиться, настане мир і ми будемо жити, як раніше жили в нашому місті», – додала криворожанка.
Учасниця акції Ірина, дружина військовослужбовця 129-ї бригади, який зник безвісти на Курському напрямку, розказала, що її чоловік разом з іншими бійцями зник безвісти ще 6 грудня, але до цього він не виходив на зв’язок 10 днів.
«В інших ситуації ще складніші – є ті, хто не виходив на зв’язок по 30 або 60 днів», — додала вона.Ірина наголосила, що головне для неї — щоб її чоловік повернувся, реабілітувався від пережитого жаху та побачив своїх дітей. Одну дитину він навіть не встиг побачити, тому що Ірина була на останніх тижнях вагітності.Також містянка вважає, що після реабілітації її коханий повернувся б на службу.
«Він не з тих, хто залишав би своїх побратимів і своїх рідних, щоб нас хтось кривдив, як наші сусіди», – додала Ірина.