Картини, розписи стін та Петриківка: художнє мистецтво Кривого Рогу

Різноманітне, насичене та багатогранне, відоме своїми картинами, розписами, живописом та Петриківкою — художнє мистецтво Кривого Рогу. Як існує та розвивається цей напрямок у місті?

Редакція «Першого Криворізького» продовжує цикл матеріалів про культурно-історичний розвиток Кривого Рогу.

Галя Галкіна, художниця

Галя Галкіна — криворізька стріт-арт художниця, яка малює на стінах місцевих закладів.

Ми зустрілися з Галею у її квартирі, а за сумісництвом й майстерні, де вона пише картини, також художниця розписала стіну на своїй кухні.

«Загалом я малювала портрети, більшу частину своєї творчості, це моя пристрасть, але потім час змінився і я перейшла на розпис стін, завжди була в русі і так вийшло, що змінилася тенденція», — каже Галя.

За її словами, розпис стін — важка праця, для цього потрібно прикласти чимало зусиль.

«Це тяжкий труд, це завжди складнощі, якщо фасад, то це погодні умови, потім це робота на висоті, це будівництво. Я не бачу, що багато людей цим займаються, бо це реально фізично важко, але мені дуже подобається».

На думку криворізької художниці головне у розписі стін це ескіз.

«Після цього це вже не те що машинально, але в голові я вже все продумала, всі етапи і коли вже виходиш на будівництво, це вже просто послідовна робота, коли малюю то просто в цьому моменті».

Галя навчалась у Криворізькому державному педагогічному університеті, на факультеті мистецтв.

«Мені це було дуже потрібно, потрібно знайти однодумців, там велика кількість людей, яка любить те саме що й ти, це дуже важливо. Бо так по життю, де ти це знайдеш? Там дають такі знання, які потім стануть у пригоді», — розповідає Галя.

Художниця не пригадає скільки у неї розписів та картин, але каже, що точно більше сотні.

«Для мене головне в мистецтві це робити, треба бути активним художником, для мене мистецтво це саме активність, це проявлятися. Я продовжую свою роботу, продовжую розмальовувати стіни і поки це людям потрібно я це роблю».

Ренато Ортіс, митець

Криворізький митець Ренато Ортіс вже 20 років створює картини, цього він навчився сам, адже за освітою він лікар. Розповідає про те, де бере натхнення.

«Черпаю я настрій у навколишньому світі, як і всі люди, тобто ну все дуже просто, дуже примітивно. Ось я гуляю спостерігаю за життям — це вдих, а творчість це мій видих і для цього я використовую різні форми художні».

Вже більше року Ренато не пише нові картини. Все через повномасштабне російське вторгнення.

«Коли війна почалася, я зробив кілька робіт, вони були для мене не характерні, тобто якось було експресивно і все, і відтоді я нічого не пишу, тобто я висловився, позначив свою позицію, навіть я б сказав свої почуття, і після цього я нічого не створив».

Проте криворізький художник робив інші мистецькі акції.

«Я висловлювався за допомогою перформансів, це більш об'ємна робота, ніж над картиною, наприклад, вона вимагає різних підходів, різних прийомів, різного інструментарію, і там я висловився і про війну, і про бажання миру, і про людину під час всіх цих подій, які ми зараз переживаємо жахливих. У житті художника може бути все що завгодно, у мене була перерва у шість років, я нічого не робив, я взагалі думав, що я вже не повернусь до цього, ну якось з'явилась потреба, я почав займатись, тому ось зараз я щасливий художник».

Ренато розповідає, що мав можливість жити у різних країнах та містах, проте найбільше він любить Кривий Ріг.

«Я все життя своє творче провів у Кривому Розі, я люблю Кривий Ріг, я тут народився в цьому районі, мене запитують чому СевГок, чому Кривий Ріг, я міг би жити в різних країнах і містах. Відповідь настільки очевидна, що вона виявиться простою, — я люблю Кривий Ріг».

Віра Єрифа, мисткиня

Мисткиня Віра Єрифа відома у Кривому Розі як художниця, що створює картини у техніці Петриківського розпису. Цей напрямок мистецтва Віра освоїла сама.

«Я захистила роботу по батику, мені дуже подобається розпис тканин, Петриківка ніяким боком не терлася, можна так сказати, в один прекрасний момент, коли я її побачила, як її малюють саме діти, як її малюють дорослі — я в неї закохалася і вирішила, що також треба навчитися малювати, по-перше ти живеш в Дніпропетровській області, де народилася Петриківка, ти тут також народився, ти маєш це знати», — каже Віра.

На думку художниці, за останні роки Петриківка стала зовсім інша, «дійсно в неї виросли крила, вона пішла в розвиток, вона не зупинилася лише на ягідках, листочках і квітах. Я бачу скільки людей тягнеться повчитися спробувати і навіть продовжувати далі розвивати це мистецтво в собі».

Петриківський розпис у виконанні Віри допомагає українській армії. Вона розмальовує зброю, яку потім продають, а кошти йдуть на допомогу військовослужбовцям.

«Мені просто людина зателефонувала і сказала “візьметесь”, ну звісно кажу, звісно розмалюю, якщо це йде на користь, тому що навіть митці не повинні стояти осторонь мені здається, не те що здається, а так повинно бути, якщо ти вмієш щось робити, то чим ти можеш тим ти допомагаєш».

Художниця каже, що вже не звертає уваги на те, що у квартирі стоїть зброя.

«Мені треба її зробити красивою, щоб там життя зародилося в ній, бо вона Вже засіяла смерть, і знаючи, що вона продасться за якусь кількість грошей чималу я це з великим задоволенням роблю і буду робити надалі наскільки це можливо».

Криворізька мисткиня вважає, що Петриківський розпис заслуговує на більшу увагу.

«Круто було б, щоб цей напрямок звернули більше уваги, більше пишалися ними і більше прям таких шкіл з напрямком було саме Петриківського розпису».