Нічого не відчуваю: що таке апатія та як з нею боротися

Чому в українців через війну почала з?являтися апатія, чим вона небезпечна і як з нею впоратися.

Журналістка “Першого Криворізького” поспілкувалася з психологинею Наталією Сігурйонссон.

Наталія у 2001 році закінчила у Києві Міжрегіональну Академію управління персоналом та здобула освіту психологині. Згодом вона працювала в громадській організації — Інформаційному центрі проблем алкоголю та наркотиків. У 2020 році Наталія закінчила CoachingUp University та почала професійно займатися коучингом. Роком пізніше вона стала членкинею Міжнародної федерації коучингу (ACC ICF). З початку повномасштабної війни Наталія волонтерськи допомагає українцям – проводить онлайн та оффлайн консультації.

Через повномасштабну війну в українців може виникати апатія — відсутність інтересу до будь-чого, почуттів, емоцій тощо. Але це цілком нормально, тому що це одна з фаз адаптації психіки до нинішніх умов.

“В апатичної людини відсутня цікавість або занепокоєння щодо емоційного, соціального, духовного, філософського, віртуального або фізичного життя і світу. В неї вичерпані ресурси”, — розповідає Наталія.

За словами психологині, це адекватна реакція психіки на стрес і один зі способів забути про негативні почуття.

Апатія може підсилювати проблеми та ще більше вичерпувати енергію та ресурси.

Наталія розповідає, що апатія може бути симптомом чогось більшого, наприклад, депресії.

“А ми можемо пропустити це, списавши на лінь, і не допомогти людині на ранній стадії розвитку захворювання. Чим довше людина в такому стані знаходиться, тим складніше їй буде з нього виходити”, — наголосила психологиня.

Симптоми апатії:

• порушення пам’яті;
• можуть виникати проблеми зі сном і харчуванням;
• відсутність бажання з кимось спілкуватися;
• постійне відчуття втоми, немає сил вже зранку;
• відсутня концентрація, дуже важко робити звичайні справи.

“Якщо людина довго перебуває в апатичному стані — це може призвести до депресії або афективного розладу, а афект — безпосередня загроза для життя оточення”, — говорить Наталія.

Психологиня дала декілька порад, як можна самостійно впоратися:

• робити інформаційний детокс — це знизить стрес;
• приділяйте увагу собі впродовж дня, навіть якщо вам нічого не хочеться;
• підтримуйте розклад дня — сон, харчування, вітаміни, спорт, рутинні обов'язки;
• щодня треба зробити три завдання: соціальне, спортивне та когнітивне;
• фізичні навантаження сприяють виділенню ендорфінів — гормонів радості;
• шукайте нові сенси та спробуйте мріяти;
• щодня аналізуйте, за що ви можете собі подякувати;
• побалуйте себе без відчуття провини;
• ведіть щоденник емоцій — виписуйте в нього свої почуття, що ви відчували за день.

“Щоб почати знову відчувати емоції, можна зробити легку вправу. Заведіть будильник декілька разів на добу. І коли він задзвонить, запитайте себе, чим ви зараз займаєтеся, що відчуваєте, що у вас в руках. Також треба відмічати, що навкруги: які звуки, запахи, хто поруч, все, що можна відчути”, — радить Наталія.

Раніше ми готували матеріал з психологинями щодо психологічного виснаження та як від нього вберегтися.