Брат з дитинства мріяв стати військовим, — сестра полоненого криворіжця

Криворіжець Владислав Кузнєцов змалечку говорив, що коли виросте, стане солдатом. Всі улюблені іграшки хлопця були пов’язані з військовою тематикою: танки, автомати, пістолети.

Яна Кряжева, сестра полоненого нацгвардійця, розповіла журналістам “Першого Криворізького” про брата, його службу у Маріуполі та як вся родина намагається повернути рідного з полону.

Бути військовим — це покликання

“З самого дитинства у Влада була жага до справедливості. Він завжди всіх захищав. Брат дуже цілеспрямована людина, з найменшого віку йшов до своєї мети”, — говорить про брата 31-річна Яна.

Владислав не прислухався до поради батьків обрати іншу професію і врешті підписав контракт з криворізькою військовою частиною. Хлопець сказав родині, що бути військовим — це його покликання.

Маріуполь

8 лютого 21-річний Владислав разом з побратимами поїхав на ротацію у Маріуполь.

“Коли Владик був маленьким, він любив допомагати мамі на кухні. На попередній ротації час від часу брат телефонував мамі і під її диктовку готував хлопцям вечерю. Побратимам дуже подобалась його їжа, тому на цю ротацію Владислав поїхав поваром”, — говорить Яна.

Як і перед кожною ротацією, родина Владислава дуже хвилювалась. Не додавали оптимізму і повідомлення в медіа про можливий напад Російської Федерації на Україну.

“Брат свідомо їхав на ротацію, він розумів, що повномасштабне вторгнення може статись. Думаю, він був готовий. Я бачу у ньому справжнього героя, ми питали його, чи він не передумає, брат казав, якщо не я, то хто буде обороняти й захищати Батьківщину”, — говорить Яна.

Коли почалось вторгнення, Владислав надіслав відео з Маріуполя своїй мамі — він просив рідних не хвилюватись, казав, що все добре.

“В ті хвилини він не виказував свого хвилювання, на свій вік він дуже дорослий і відповідальний”, — каже Яна.

Перші дні було страшно, росіяни обстрілювали місто з усіх видів зброї. Хоча Владислав не показував свої переживання, родина розуміла, що у Маріуполі пекло.


В ці дні Владислав виходив на зв’язок і заспокоював рідних. Пізніше почались проблеми зі зв'язком — можливість поговорити була раз на два тижні.

Тоді Владислав розповідав, що у захисників Маріуполя немає їжі, води, світла, достатньої кількості зброї, але хлопець запевняв, що вони вистоять.

“Він надсилав фото Маріупольського порту, говорив, що після перемоги всією родиною повернемось у Маріуполь на відпочинок”, — каже Яна.

Через постійні обстріли підрозділ Владислава перейшов у підземелля заводу “Азовсталь”. Тоді родина дізналась про перше уламкове поранення у спину.

Пізніше, вже захищаючи Азовсталь, Владислав отримав друге поранення. На цей раз у ногу.

Після цього хлопець майже місяць не виходив на зв’язок.

“Думали, що ми зійдемо з розуму”, — каже Яна.

Потім Владислав зміг зателефонувати, хлопець повідомив, що з ним все добре і зачитав список хлопців, які були разом з ним.

У середині травня Владислав зателефонував і сказав, що захисники готуються до здачі у полон, адже вони отримали наказ Президента України зберегти життя.

В полоні очікування

З військовій частині, де служить Владислав, родині повідомили, що хлопець знаходиться в полоні, у колонії на території Оленівки.

У вересні родині зателефонував з незнайомого номеру хлопець, якого звільнили з полону. Він повідомив, що Владислава вивезли з Оленівки у невідомому напрямку.

“Ми не знаємо, де він, що з ним. Стукаємо в кожні двері: у Червоний Хрест, ООН, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Всі підтверджують статус полоненого і все”, — каже Яна.

Яна брала участь у мирних акціях, які допомагали привернути увагу до полонених.


Рідні чекають Владислава вдома, вони вірять, що скоро всі полонені повернуться додому і кожен обійме своїх близьких.

“Це останнє фото, на якому ми були щасливі. Вся родина разом на моєму весіллі. Я мрію зробити таку ж світлину, але вже на весіллі Владислава”, — каже Яна.

Щоб допомогти повернути військовополонених, пишіть листи у Міжнародний Червоний Хрест та ООН, державні інстанції, які займаються звільненням полонених, тегайте їх у публікаціях у соцмережах.
Читайте також: Зараз одна мрія: щоб він швидше повернувся додому, — наречена полоненого криворіжця