Наші чоловіки зі сталі і ми стали сталевими, — дружина полоненого нацгвардійця з Кривого Рогу
Фото: Перший Криворізький
Про очікування повернення з полону і боротьбу за визволення чоловіка з полону Дарія розповіла журналістам “Першого Криворізького”.
Дарія разом з рідними полонених влаштовували мітинги на підтримку полонених у Кривому Розі та інших містах України. Наразі це єдине, що дівчина зараз може робити.
8 лютого, за два тижні до початку активної фази війни, Євген, як діючий військовослужбовець, разом із побратимами з військової частини №3011 поїхав на ротацію у Маріуполь.
“Він дуже не хотів їхати, — пригадує Дарія, — обійняв мене міцно, як ніколи раніше. Я спитала його, чому він так міцно обіймає, адже ми побачимось за три місяці. Він сказав, що може і не побачимось”.
У Маріуполі
24 лютого о 6-й ранку Євген телефоном сказав Дар'ї, що аеропорт Маріуполя обстрілюють військові Російської Федерації.Ввечері того ж дня Євген зателефонував та розповів, що він та його побратими з військової частини залишають аеропорт Маріуполя та їх переводять на інший напрямок.
До 28 лютого у Маріуполі ще був зв’язок, потім він зник.
У кінці березня Євген зміг надіслати дружині з чужого номера своє фото та повідомлення, що з ним все добре.
15 квітня Євген отримав поранення, яке саме — Дарія дотепер не знає. Про нього дівчині повідомили у військовій частині.
“Я у нього питала про поранення, але він не відповідав, говорив, щоб заспокоїлась. Коли потрапив на Азовсталь, всі його повідомлення були на кшталт “напишу, якщо буду живий”, — каже Дарія.15 травня Євген написав, що дуже кохає дружину та завжди буде поруч.
Відтоді Дарія не отримувала жодної інформації щодо чоловіка. Спершу Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими повідомив дівчині, що її чоловік у полоні, пізніше він був у списках зниклих безвісти.
Кожна чекає хоч якусь новину від рідних
Командир полку “Азов” підполковник Денис Прокопенко оприлюднив відеозвернення, у якому стверджував, що влада України віддала наказ захисникам Маріуполя припинити оборону міста та зберегти життя бійців, а саме здатись у полон.За словами Президента Володимира Зеленського з Азовсталі у полон виходило 2,5 тисячі військовослужбовців.
“Зараз ми всі чекаємо рідних з полону. Ми боремося за всіх разом за кожного. Тому просимо всіх, будь-ласка, не забувайте хлопців з військової частини 3011. Вони були у Маріуполі, стояли до самого кінця і зараз їх потрібно від звідти витягувати”, — закликає Дарія, — Наші хлопці стримували агресора, аби він не прийшов сюди, аби ми могли спокійно пити каву, гуляти в парку, відвідувати кінотеатри та крамниці. Наші чоловіки зі сталі і ми разом з ними сталі сталеві”.Щоб допомогти повернути військовополонених, пишіть листи у Міжнародний Червоний Хрест та ООН, державні інстанції, які займаються звільненням полонених, тегайте їх у публікаціях у соцмережах.