Як у Кривому Розі під час війни тренуються спортивні акробати

Спортивна акробатика — парно-груповий вид спорту, тому спортсменам важко займатись онлайн. У ДЮСШ немає бомбосховища, і акробати вимушені займатись у приміщенні звичайної криворізької школи, де є укриття. Але у школі немає необхідного обладнання. Спортсменки розповіли редакції «Першого Криворізького», як вдається тренуватись у прифронтовому місті.

15 липня на Всесвітніх Іграх у Бірмінгемі криворожанки Вікторія Козловська і Таїсія Марченко вибороли золото і стали чемпіонками Всесвітніх ігор-2022 у спортивній акробатиці.

Через повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, криворізькі спортсменки та їхня тренерка Алла Саберзанова виїхали до Німеччини.

Частина спільноти криворізьких спортивних акробатів та акробаток залишились у місті та продовжують тренуватися.

Усі вони хочуть повернутися до повноцінного життя та тренувань, щоб представляти Україну на міжнародних змаганнях та привозити до рідного дому спортивні перемоги. Але це стане можливим після того, як Збройні Сили України звільнять усі наші території та людей від російських окупантів.


Через війну та через те, що більша частина дітей поїхала за кордон, тренування перший час проводили онлайн.

У дітей, які тут лишилися, помітний стрес, і не завжди від війни – від вибухів та повітряних тривог. Коли тренерка поїхала з України, емоційний стан дитини погіршився, — говорить Анжеліка Пономарьова, мама чемпіонки України, кандидатки у майстри спорту Софії Приходченко.

Психологиня порадила родині змінити на деякий час обставини, і Анжеліка та Софія ненадовго виїхали у Закарпаття. Там 12-річна дівчинка тренувалась онлайн.

Місяць тому криворізьким спортсменам дозволили проводити тренування у закладах, де є укриття.

Онлайн занять замало. І ми зрозуміли, що треба повертатись додому, — говорить Анжеліка.

Зараз Софія відвідує тренування тричі на тиждень, їх проводить Анастасія Кайдаш.

Анастасія — вихованка Алли Саберзанової. Вона знає, як працювати, як тренувати дітей. Вона має досвід. І я бачу, що фізична підготовка у Софії зараз така, як була до війни, — говорить Анжеліка.

Анастасії Кайдаш 20 років, вона — призерка Чемпіонату України 2021 року. Дівчина вчиться у Придніпровській державній академії фізичної культури та спорту, перейшла на 4 курс. Зараз вона тренує спортсменок та спортсменів юнацької збірної.

Не хотіла нікуди їхати

24 лютого Анастасія прокинулась від звуків повідомлень у чатах. Писали одногрупники, що чують вибухи. В цей день Анастасія мала їхати на тренування, але все скасували. “Ні тренувань, ні роботи, залу закрили”, — пригадує Анастасія.

Дівчина лишилась вдома, читала новини, хвилювалась.

Я не хотіла нікуди їхати. Тут всі мої рідні, тут батьки. Не хотіла їхати. Коли знов почались тренування, стало спокійніше на душі: тренуєшся, відволікаєшся” — каже Анастасія, — дистанційно — це таке собі “тренування”. А у залі ми спілкуємось, я можу допомогти, підказати, підтримати. Офлайн набагато краще.

Працювати, працювати та займати перші місця

12-річнаСофія Приходченко тренується не лише із Анастасією, займається із іншою тренеркою – Юлією Болюх. Спортивною акробатикою Юлія займається з 5 років, зараз дівчині 27, 6 з них вона працює тренеркою. Дівчина закінчила Кам’янець-Подільський Національний університет за спеціальністю вчитель фізкультури і тренерка за фахом. Юлія тренує четвірку старших спортсменів та юнацьку збірну.

За час, коли діти вимушені були займатись онлайн, вони втратили навички, у нас специфічний вид спорту, потрібен партнер, спеціальні фізичні вправи на обладнанні. Онлайн можна робити лише вправи з загальної фізичної підготовки. Для спортивної акробатики потрібні батут, спеціальний килим, акробатична доріжка, — говорить Юлія.

Але вона налаштована оптимістично:

Я вважаю, що діти дуже працьовиті, відповідальні, їм дуже подобаються тренування. У них все вийде, все відновиться. Треба лише працювати, працювати та займати перші місця.

Діти хочуть, щоб настав мир

Анжеліка, мама спортсменки Софії, з одного боку радіє, що дитина поновила тренування, але якщо під час поїздки у спортзал починається повітряна тривога — серце не на місці.

Більша частина дітей поїхала за кордон. Партнерка Софії також.

Нижній має тримати верхнього, верхній має відчувати нижнього, він коли летить, вона має довірять нижньому. Це такий зв’язок між ними, дуже важливий. А зараз вони так тренуються: один там, другий там. Це фізична підтримка, а хотілось би вже тренуватись у парі. Діти хочуть, щоб настав мир, почались змагання.

Маємо, що маємо. Сподіваємось, що мрії наші здійсняться, — говорить Анжеліка.

Софія Приходченко займається акробатикою вже 4 роки, вона кандидат у майстри спорту, стала чемпіонкою України. Дівчина сподівається повернути свою фізичну форму, яку вона мала до війни та тренуватись у парі:

Якби у мене був партнер або партнерка, мені було б краще. Якщо у мене буде пара, то поїду на якісь великі змагання.

---

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю ІА “Перший Криворізький” та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.