Інформаційне виснаження, паніка та фейки: як зберегти критичне мислення і не потонути в новинах

Фото: Перший Криворізький (ілюстрація AI-generated)

Ми прокидаємося і перевіряємо новини, протягом дня читаємо повідомлення в Telegram, бачимо десятки дописів у соціальних мережах, реагуємо на чужі думки й намагаємося не пропустити нічого важливого. Особливо під час повномасштабної війни, коли інформація безпосередньо пов'язана з нашою безпекою, здається, що бути постійно онлайн — необхідність.

Але надмірне споживання новин може призводити до інформаційного та емоційного виснаження. У стані стресу ми стаємо вразливішими до маніпуляцій, частіше довіряємо повідомленням, які підтверджують наші переконання, і можемо поширювати неправдиву інформацію, навіть не маючи такого наміру.
Як працює цей механізм, чому емоції заважають критично оцінювати повідомлення, як спілкуватися з близькими, які вірять у фейки, та навчитися робити паузу перед репостом? Про це «Перший Криворізький» поговорив із психологинею Юлією Табакіною.

Юлія Табакіна

Інформаційне та емоційне виснаження: у чому різниця

Психологиня радить розділяти інформаційне виснаження та емоційне перенавантаження. Це різні стани, хоча вони можуть виникати одночасно.

Інформаційне виснаження проявляється тоді, коли людина постійно отримує нову інформацію, стежить за новинами й зрештою вже не може належним чином її сприймати. Виникає парадоксальне відчуття: здається, що знаєш усе, але водночас не розумієш нічого.

Емоційне виснаження проявляється інакше. Людина може перестати реагувати на трагічні новини, які раніше викликали б сильні переживання, страх або сльози. Водночас навіть невелика історія здатна розчулити її до сліз і надовго залишитися в думках.

«На будь-яку інформацію в тебе вже немає емоцій», — пояснює Юлія Табакіна.
За словами психологині, постійний потік новин і тривалий стрес можуть призводити до того, що людина просто більше не має сил емоційно реагувати на все, що відбувається навколо.

Чому ми постійно перевіряємо новини, навіть коли вони нас лякають

Прагнення безперервно стежити за новинами може бути частиною замкненого кола тривоги.
Коли людина тривожиться, її мозок шукає інформацію, щоб підтвердити або спростувати побоювання. Вона відкриває Telegram-канали, читає повідомлення, шукає подробиці. Але серед великої кількості інформації часто знаходить нові негативні повідомлення, які лише посилюють тривогу.

Так виникає повторюваний цикл: тривога спонукає шукати інформацію, знайдені новини посилюють тривогу, а людина знову повертається до пошуку.

Крім того, постійне споживання новин може створювати ілюзію контролю. Людині здається, що якщо вона знає про всі події, то краще розуміє ситуацію і може контролювати те, що відбувається.
Однак, як наголошує психологиня, знання великої кількості новин не означає, що ми справді контролюємо ситуацію.

Чому ми віримо в те, у що вже хочемо вірити

Людям часто простіше повірити в інформацію, яка підтверджує їхні попередні переконання, ніж переглянути власну позицію.
Юлія Табакіна пояснює це тим, що відмова від переконань, яких людина дотримувалася роками, потребує зусиль. Особливо складно це зробити, якщо вона не лише сама вірила в певну думку, а й переконувала в ній інших.
«Ми частіше хочемо бути правими, ніж знати правду», — зазначає психологиня.
Наприклад, людина може роками вірити в певну теорію змови. Коли з'являється повідомлення, яке нібито її підтверджує, вона сприймає його як доказ: «Я так і знала».
Натомість інформацію, яка суперечить її переконанням, людина може просто відкинути.
Тому критичне мислення передбачає готовність поставити під сумнів не лише чужі слова, а й власні погляди.

Як емоції змушують нас поширювати неправдиву інформацію

Страх, гнів, обурення або навіть надмірна радість можуть впливати на те, як ми сприймаємо повідомлення.
Коли новина викликає сильну емоційну реакцію, людині хочеться не лише повірити в неї, а й негайно поділитися з іншими. Часто це відбувається з добрих намірів: хочеться попередити знайомих, привернути увагу до несправедливості або розповісти про щось важливе.

Однак саме в цей момент людина може не перевірити інформацію і стати ретранслятором фейку.
Психологиня наголошує, що емоційна реакція виникає швидко, тоді як критичне мислення потребує часу: необхідно зупинитися, засумніватися, знайти додаткові джерела та проаналізувати повідомлення.
Юлія Табакіна радить використовувати просте правило трьох секунд: перш ніж реагувати на емоційно забарвлену новину, зробити паузу, вдихнути й дати собі можливість подумати.

Чому ми довіряємо знайомим і думці більшості

Якщо повідомлення надсилає знайома людина, якій ми довіряємо, часто ми спочатку довіряємо їй, а вже потім замислюємося, чи правдива інформація.
Ми пов'язуємо хороше ставлення до людини з повідомленням, яке вона поширює. При цьому не завжди враховуємо, що її саму могли ввести в оману, що вона могла отримати інформацію з ненадійного джерела або навіть стати жертвою зламу акаунта.

Ще один чинник — поведінка більшості. Якщо повідомлення має тисячі вподобань і сотні репостів, може здаватися, що стільки людей не здатні помилятися.
Юлія Табакіна згадує експеримент Соломона Аша, який демонструє вплив групи на судження людини. Учасникам пропонували порівняти зображення та визначити, які фігури відповідають одна одній. Коли інші учасники навмисно давали неправильні відповіді, людина могла погоджуватися з більшістю, навіть якщо бачила, що та помиляється.
Психологиня також згадує документальний фільм «Звичайні зомбі. Як працює брехня» Ілларіона Павлюка та Олега Чабана, у якому демонстрували подібний механізм соціального впливу.
Отже, кількість людей, які поширили повідомлення, сама по собі не є доказом його правдивості.

Чому під час війни ми стаємо вразливішими до маніпуляцій

Повномасштабна війна суттєво змінила обсяги інформації, яку отримують українці. Тепер за кілька секунд можна дізнатися про події в будь-якому регіоні країни.

Але велика кількість інформації не означає, що людина стала краще поінформованою.

До цього додається хронічний стрес, який впливає на здатність аналізувати повідомлення. Коли людина виснажена, їй може бракувати сил перевіряти кожну новину.

Ще один виклик — розвиток технологій. За словами Юлії Табакіної, сучасні інструменти штучного інтелекту та маніпуляцій роблять неправдиві відео й повідомлення дедалі переконливішими. Навіть людина, яка звикла перевіряти інформацію, може почати сумніватися у власній здатності відрізнити правду від вигадки.

Водночас постійна перевірка абсолютно всіх повідомлень також потребує значних ресурсів.

Як виникає масова паніка і чому ми стаємо ретрансляторами пропаганди

Для виникнення паніки важливе не лише саме повідомлення, а й те, як швидко та звідки воно поширюється.
Якщо одна й та сама інформація одночасно з'являється в різних Telegram-каналах, соціальних мережах, надходить від знайомих і звучить у медіа, людина може сприйняти це як підтвердження її правдивості.

Особливо небезпечно, коли повідомлення зачіпає тему, яка вже викликає напругу в суспільстві.

У такій ситуації люди починають поширювати інформацію, не чекаючи на підтвердження. Згодом можуть з'явитися спростування, але перші емоційні реакції вже встигли запустити хвилю обговорень і паніки.

Людина може несвідомо поширювати пропаганду або фейки, навіть якщо щиро хоче попередити інших про небезпеку.
Тому психологиня радить не поспішати з висновками й іноді просто почекати до наступного дня. За цей час може з'явитися більше достовірної інформації, яка допоможе зрозуміти, що насправді сталося.

Що таке критичне мислення і як його розвивати

Критичне мислення — це не вроджена риса, а навичка, яку можна і потрібно розвивати.

За словами Юлії Табакіної, важливо навчитися сумніватися не лише в інформації, яку отримуємо, а й у власних переконаннях. Якщо з'явилися докази, які спростовують нашу позицію, варто бути готовими визнати помилку.

Психологиня радить ставити собі кілька запитань:
  • Звідки до мене надійшла ця інформація?
  • Як я можу її підтвердити або спростувати?
  • Які емоції викликає в мене це повідомлення?
  • Що саме в ньому мене так сильно зачепило?
  • Що могло б переконати мене, що ця інформація неправдива?

Останнє запитання особливо важливе. Воно допомагає зрозуміти, чи справді ми готові шукати правду, чи лише збираємо підтвердження власної позиції.

Водночас критичне мислення не означає, що потрібно сумніватися абсолютно в усьому. Не кожна новина потребує глибокої перевірки. Важливо розуміти, яка інформація безпосередньо стосується нашого життя, безпеки та родини, а на яку можна не витрачати час і сили.

Як навчитися робити паузу перед репостом

Перша порада психологині — відкласти телефон.

Якщо новина викликала обурення, страх, роздратування або лють, не варто одразу коментувати її чи поширювати. Краще зробити щось просте: вмитися, випити води, відкрити вікно або погладити кота.

Коли емоції трохи вщухнуть, можна повернутися до повідомлення і спробувати розібратися.

Юлія Табакіна радить запитати себе:
  • Хто надіслав мені цю інформацію і звідки вона походить?
  • Чому саме це повідомлення викликало в мене таку сильну емоцію?
  • Що могло б переконати мене, що ця інформація неправдива?

Після цього варто вирішити, чи потрібно взагалі поширювати повідомлення і кому воно може бути корисним.

Як спілкуватися з близькими, які вірять у фейки

Спроби переконати людину, яка поширила неправдиву інформацію, можуть закінчитися конфліктом, якщо почати розмову з образ або звинувачень.

Юлія Табакіна радить не говорити близьким, що вони повірили в очевидну брехню або не здатні критично мислити. Людина щиро могла повірити в повідомлення, тому агресивна реакція лише посилить її захист.

Натомість варто спокійно запитати, звідки вона отримала інформацію, хто її поширив і чи перевіряла вона повідомлення.

Можна пояснити, що ви знайшли інші дані або маєте іншу думку, запропонувати разом перевірити джерела.

Також психологиня радить поставити запитання: «Що могло б переконати тебе, що ця інформація неправдива?»

Головне — не намагатися будь-якою ціною довести людині, що вона помиляється, а допомогти подивитися на ситуацію з іншого боку.

Як побудувати здорові стосунки з новинами

Повністю відмовитися від новин в умовах війни складно. Інформація про безпеку, можливі обстріли, перебої з водою, світлом або роботою транспорту безпосередньо стосується нашого повсякденного життя.

Однак це не означає, що потрібно читати десятки Telegram-каналів і стежити за кожною подією.

Юлія Табакіна радить залишити один-два перевірені інформаційні ресурси, які не поширюють фейки та не намагаються привернути увагу винятково емоційними заголовками.

Важливо також не відчувати провини через те, що ви не стежите за подіями щохвилини. Якщо людина втомилася від новин і більше не має сил реагувати на них, це може бути ознакою емоційного виснаження.
«Проживати своє життя, а не життя новин», — так можна сформулювати одну з головних порад психологині.
Бути поінформованими важливо, але не менш важливо зберігати сили для власного життя, близьких і щоденних справ.


Фото: Владислав Нестеренко Вероніка Радько

Відео: Дарія Коломоєць Вероніка Радько