Від мрії про Прованс до лавандового поля: як поблизу Кривого Рогу створили творчий простір

За 38 кілометрів від Кривого Рогу, у селі Гурівка Кіровоградської області, компанія друзів кілька років тому вирішила висадити лавандове поле. Сьогодні це вже не лише квіткова локація для фотосесій, а й творчий простір для майстер-класів, пленерів, йоги та екологічних експериментів з умовною назвою «Екопоселення».

Від навчального завдання до справжнього лавандового поля

Ідея народилася майже одночасно у кількох друзів. Одні побачили майбутнє лавандове поле уві сні, а співзасновниця лавандової локації Ірина Голоднова — під час виконання навчального завдання на курсах англійської мови:

«Одного разу мені дали завдання скласти свій бізнес-план для віртуальних інвесторів. Я згадала, що під час навчання малюванню я дуже мріяла поїхати в Прованс й на власні очі побачити фіолетову красу. Тоді на мій проєкт «інвестори» дали мені 400 тисяч віртуальних євро — і в мене виросли крила».

Жінка почала шукати інформацію й знайшла готові бізнес-плани. Їй здалося, що вирощувати лаванду дуже просто. Друзі підтримали ідею, всі скинулися грошима, купили три тисячі саджанців й восени 2019 року висадили їх.


Проте у перший рік ентузіасти зіткнулися з реальністю. Через рясні весняні дощі поле швидко заросло бур'янами, зокрема амброзією, яка майже повністю приховала молоді саджанці:

«Ми шукали ту лавандочку — вона була зовсім маленька. Розгортали кущі амброзії, виривали її з корінням. Це був справжній жах. Із 3000 кущів у нас через рік залишилося 800».

Також недооцінили й потребу лаванди у поливі, сподіваючись, що рослини добре приживуться самостійно. Однак посуха змусила змінити підхід: воду носили від найближчого джерела у відрах й поливали кожен саджанець окремо.


Згодом додалися й інші труднощі — весняні приморозки та особливості місцевого ґрунту. Чимало кущів довелося підсаджувати, а з часом вони зрозуміли, що лаванді більше підходить кам'янистий, піщаний ґрунт, ніж чорнозем:

«Спочатку лавандою засадили більшу територію. Але коли побачили, що багато рослин посохло — залишили більш компактну ділянку. Потім докупили ще тисячу саджанців. І лише приблизно через чотири роки поле стало таким, яким є зараз».

Популярність поля

Першу фотосесію на лавандовому полі провели за наполягання подруги Ірини:

«Наша подруга запитала: «Можна я привезу фотографа?» Ми думали, що ще нічого не готово, але вона сказала: «У вас усе чудово». Після її допису в соцмережі про лавандове поле стали дізнаватися інші криворіжці».

Перший захід на полі провели ще під час пандемії COVID-19. Тоді тут зібралися жінки-підприємиці, які ділилися досвідом розвитку власної справи. Саме після цього гості порадили розвивати простір так, щоб він був цікавим для відвідувачів не лише в сезон цвітіння лаванди.


Так на полі з'явилися весняні квіти — тюльпани та нарциси, лікарські рослини — шавлія, ісоп, м'ята й ехінацея, а також природні квітники та нові фотолокації. Власники експериментували й з іншими ідеями, зокрема висаджували гарбузи:

«Ми насадили гарбузи з краю. Але з боку річки до нас почали приходити чи корови, чи якісь інші тварини — і все поїли».

За словами Ірини, щороку на полі висаджують нові рослини та випробовують різні рішення:

«Ми постійно навчаємося — щось приживається, щось ні. Якщо рослині тут не подобається, шукаємо інший варіант. Це справжній майданчик для експериментів».

Лаванда плюс творчість

Концепцію простору власники описують як «лаванда плюс творчість», бо навколо нього поступово сформувалася творча спільнота. Зокрема професійна художниця Тетяна Матусова проводить тут уроки малювання.

«Мені так подобається, коли тут розставляють мольберти, а люди, як справжні художники, малюють лавандові поля. Це дуже класно», — каже Ірина.

Серед лаванди та в «лісовому куточку» проводять йогу, пленери, зустрічі, ботанічні екскурсії та творчі майстер-класи, серед яких уже є плетіння ароматичних паличок і створення лавандових саше. Наступною має стати робота з глиною — відвідувачам пропонуватимуть власноруч виготовляти керамічні аромадифузори з відбитками лаванди та інших рослин.


Ще однією ідеєю стала 130-метрова стежка для ходіння босоніж. Її створюють між соснами, надихнувшись подібними маршрутами, які побачили за кордоном, та поступово заповнюють піском, щебенем, корою, каштанами, скошеною травою та іншими природними матеріалами:

«Сама ідея стежки дуже корисна – це як рефлексорний масаж такий, занурення в себе, в природу».

На території можна залишалися на ночівлю в наметах. Поруч із полем є ставок і гранітний кар'єр, де можна відпочити та скупатися.

Приїжджати можна не лише в сезон лаванди

Зазвичай лаванда починає квітнути приблизно з другого тижня червня і майже три тижні має найкращий вигляд. Потім її колір поступово змінюється — від ніжно-бузкового до темно-фіолетового.

«Але в нас є альтернатива — вже третій рік висаджуємо лавандин. Він зацвітає пізніше і, на мій погляд, виглядає навіть ефектніше», — розповідає співзасновниця простору.

Хоча пік сезону припадає на цвітіння лаванди в червні, власники подбали, щоб поле залишалося привабливим і в інші пори року. Навесні тут квітнуть тюльпани й нарциси, влітку — ромашки, маки, лаванда та лавандин, а наприкінці літа — цинії, жоржини й космеї.


Ірина наголошує, що простір створювали не як базу відпочинку, а як місце для єднання з природою. Для гостей облаштували все найнеобхідніше: альтанку, душ, туалети, джерело та зону відпочинку. Поруч також можна придбати фермерські продукти у місцевих жителів.

Найбільшим стимулом продовжувати справу Ірина Голоднова називає відгуки гостей:

«Люди кажуть, що в нас «не вилизано, ніби приїхали в село до бабусі». Тут особлива атмосфера спокою, хочеться повертатися. Саме це надихає не опускати руки й розвивати цей простір далі».

Якщо хочете хоча б на кілька годин відволіктися від міського шуму, побути серед квітів і відчути спокій природи — господарі лавандового поля запрошують у гості. Детальнішу інформацію шукайте на сторінці простору в соцмережі.