У Кривому Розі оголосили конкурси на створення пам`ятників: що з цим не так
Фото: Перший Криворізький (AI-generated)
Призовий фонд кожного з конкурсів визначено в сумі 150 тис. грн: за перше, друге і третє місця відповідно 75 000 грн, 50 000 грн, 25 000 тис. грн.
У проморолику конкурсів звучать правильні слова про необхідність спільного творення пам'яті. Через проморолик широкому загалові фактично представлено і голову конкурсного журі, до засад і порядку формування якого та персонального складу уже виникли питання.
І це не єдина проблема з проведенням конкурсів, оголошених громадською організацією. Основною проблемою є відсутність у громадської організації належного статусу замовника/організатора конкурсу, адже йдеться про об'єкти, що споруджуватимуться на комунальній землі, за кошти громади (пам'ятник у секторі почесних військових поховань), а отже, про об'єкти комунальної власності.
Виникають питання і до оголошеного призового фонду у 150 тисяч гривень по кожному з конкурсів щодо походження цих коштів. Якщо йдеться про кошти бюджету громади, то це мало б бути чітко прописано, як і джерело походження приватних/благодійних сум. Тим паче, що рада оборони міста, фінансова підтримка якої анонсована публічно, не є розпорядником коштів, а всього лиш колективним консультативно-дорадчим органом міськвиконкому.
Тому гарні слова про необхідність спільного створення пам'яті тьмяніють на тлі фінансової непрозорості оголошеного конкурсу та його правової сумнівності за відсутності офіційних рішень органу місцевого самоврядування про проведення конкурсу на проєкти пам'ятників місцевого значення на території комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу.
З огляду на це весь процес таких конкурсів є вразливим для оскарження. Адже рада оборони не може замінити собою орган, що має повноваження в сфері містобудування та архітектури.
Виходячи з чинної нормативно-правової бази та практики інших громад, конкурс мали б оголосити міська рада, виконком або профільний департамент. Одночасно з ухваленням рішення про проведення конкурсу колегіальним органом мало б бути затверджене та оприлюднене Положення про порядок його проведення.
ГО може оголошувати конкурси про розміщення об'єктів на земельнійділянці, яка належить цьому ГО на праві приватної власності, і то за наявності відповідних погоджень від влади.
Безумовно, будь-яка ГО, та й будь-яка фізична особа, можуть ініціювати перед органами місцевого самоврядування проведення конкурсів. І хіба такими ініціативами не були шість електронних петицій авторства представників спільноти родин загиблих героїв, які були відхилені без оприлюднення, ще на стадії модерації? Ці ініціативи подавались задовго до створення ГО Пискуна, однак і органи місцевого самоврядування, і рада оборони міста залишались до них глухими.
Підхід до проведення конкурсу, за якого рада оборони долучається до реалізації ініціативи однієї, конкретно визначеної громадської організації, навряд чи сприятиме консолідації громади у питанні гідної меморіалізації та спільного творення пам'яті, а навпаки — закріплює ініціативу за афілійованою громадською структурою, не сприяючи не те, що консолідації громади навколо важливих проєктів меморіалізації, а ще більше поглиблюючи існуючий розкол у спільноті родин загиблих героїв.
На жаль, це знову історія не про гідне увічнення, а про те, як створення та встановлення пам'ятників перетворити на особисту заслугу конкретних осіб заради їхнього піару. З Книгою пам'яті і розміщеним там фото голови ради оборони це вже проходили. Тут же з правової точки зору ситуація більш серйозна.