Трибуна Героїв, яка не спорожніє: як у Кривому Розі пам’ять про загиблих воїнів стала частиною футбольного клубу «Кривбас»

У Кривому Розі пам'ять про загиблих уболівальників «Кривбасу» не винесена за межі футболу, а вбудована в нього — у трибуни, традиції та навіть фінансові рішення клубу. Під час домашнього матчу проти «Руху», що відбувся 19 квітня на стадіоні «Гірник», це було особливо помітно. Перед стартом гри стадіон затих, а на табло з'явились фотографії та імена вболівальників, які до початку повномасштабного вторгнення РФ на кожній домашній грі стояли на секторі. Сьогодні на трибуні Героїв 25 постатей військових, які віддали свої життя за майбутнє України, та фото гравця академії клубу Кирила Кулика, який загинув разом із мамою та молодшим братом під час ракетної атаки на місто.

«Знаєте, трибуна Героїв — на сьогодні найважливіше місце на цьому стадіоні. І хай де б ми далі грали, воно залишається місцем культу, місцем пам'яті та символом вимушеної історії, яка почала формуватись майже від моменту повномасштабного вторгнення.

Це про загиблих бійців, які колись стояли на цьому секторі: люди різного віку й поколінь, які воювали в різних підрозділах, захищали Україну і віддали за неї життя. На кожному домашньому матчі трибуна встає, і перед початком кожної гри хвилиною мовчання вшановують пам'ять. На кожному виїзному матчі вивішують банери із фото загиблих хлопців.

Пам'ять є завжди, але матч пам'яті ми проводимо раз на сезон, запрошуючи всіх», — говорить Іван, представник футбольного руху «Тільки Кривбас».

Під час цьогорічного матчу пам'яті гравці ФК «Кривбас» традиційно вийшли на поле у футболках із іменами загиблих, на трибунах були присутні їхні родини, а перший удар по м'ячу виконав чотирирічний Дем'ян — син загиблого вболівальника Олега Стасишина. Хлопчик вийшов на поле разом із мамою.

Як з'являється пам'ять

Ініціатива вшановувати пам'ять загиблих уболівальників клубу виникла на початку повномасштабного вторгнення — як реакція на втрати, яких фанатський рух зазнав майже одразу. Відтоді вона розвивається як спільний проєкт клубу та руху «Тільки Кривбас».

«Це спільна ініціатива футбольного клубу “Кривбас” і руху “Тільки Кривбас”. Разом визначаємо, хто має бути тут представлений. Клуб займається технічною частиною, а ми спілкуємося з родинами, обираємо фото», — пояснює Іван.

Також Іван зазначає, що кожен портрет погоджений із родиною, історію кожного загиблого вболівальника представники клубу та футбольного руху публікують на своїх сторінках. Саме це відрізняє «Трибуну Героїв» від типових меморіальних форматів.

«Для нас дуже важливо й надалі виявляти повагу та вдячність нашим Героям. Саме завдяки їм ми маємо можливість займатись футболом, жити у своєму місті та розвивати тут спорт.

Це є одним із пріоритетів нашого футбольного клубу — поважати наших фанатів і підтримувати сім'ї наших полеглих уболівальників. Ми й надалі це робитимемо, адже для будь-якого клубу надзвичайно важливо мати таку кількість відданих прихильників. І ми не можемо не віддячити їм бодай цим невеликим, але важливим кроком назустріч», — Володимир Баєнко, генеральний директор ФК «Кривбас».

Після пам'ятного матчу кошти від продажу квитків керівництво клубу передало на підтримку ініціативи «Трибуна Героїв» і родин загиблих.

«Ми системно намагаємось допомагати і тим, хто воює, і сім'ям тих, хто загинув», — пояснив Володимир Баєнко.

Також на стадіоні вже облаштовано окремий вхід і трибуну для маломобільних уболівальників, куди на домашні ігри запрошують і ветеранів війни.

Родини загиблих уболівальників як частина великої родини ФК «Кривбас»

У дні домашніх матчів футбольної команди на стадіон запрошують тих, для кого ці портрети на трибуні Героїв не просто обличчя, — батьків, дружин, дітей.



«Я вдячна футбольному клубу, благодійному фонду “Трибуна Героїв” і руху “Тільки Кривбас” за те, що вони зберігають пам'ять про наших дітей», — говорить Наталія Майданник, мама загиблого військового Руслана Майданника.


Руслан до повномасштабної війни бив у барабан на секторі вболівальників. Як і багато інших, він не був випадковим глядачем — він був частиною клубу. Він за понад 10 років разом з іншими вболівальниками об'їздив багато міст і країн, підтримуючи свою команду. Мати Руслана розповідає, що навіть на лінії фронту він продовжував уболівати.

Досвід меморіалізації полеглих уболівальників ФК «Кривбас» доводить, що стадіон перестає бути лише місцем гри і перетворюється на місце збереження пам'яті та підтримки родин і рідних загиблих.

У відео «Першого Криворізького» дивись більше про ініціативу «Трибуна Героїв» від футбольного клубу «Кривбас».



Операторка та монтажерка: Вероніка Радько.