22 квітня — Всесвітній день Матері-Землі
Фото: Перший Криворізький
Всесвітній день Матері-Землі
Цей день офіційно з'явився у календарі у 2010 році за рішенням ООН. Ідея проста: нагадати про зв'язок людини з природою і про те, що турбота про довкілля — це не «на потім», а вже зараз.
Сам термін «Матінка-Земля» використовують у багатьох культурах — як символ життя, балансу і взаємозалежності всього живого. Дату обрали не випадково: раніше 22 квітня у США відзначали День дерев — ще один «зелений» привід задуматися про екологію.
Кілька фактів, які змушують замислитися:
- земля — єдина відома нам планета, де існує життя. Поки що жодних «запасних варіантів» у космічному меню не знайдено;
- атмосфера нашої планети щосекунди «оновлюється» завдяки природним процесам: ліси, океани й навіть ґрунти беруть участь у великому екологічному обміні, який дозволяє нам дихати;
- один дорослий листяний ліс за рік може виробити стільки кисню, скільки споживають сотні людей. Тобто дерева — це буквально «зелена система життєзабезпечення»;
- океани покривають понад 70% поверхні Землі і виробляють більшу частину кисню планети — не лише ліси, як часто думають;
- температура Землі зараз підтримується в дуже вузькому «комфортному» діапазоні, який дозволяє існування води в рідкому стані — ключового елементу життя;
- а ще планета щороку «втрачає» величезні природні території через діяльність людини, і саме тому екологічні дні з'явилися не для краси календаря, а як нагадування про баланс, який легко порушити.
Міжнародний день секретаря
Це день тих, без кого офіс давно б перетворився на хаос. Секретарі, офіс-менеджери, асистенти керівників — це люди, які пам'ятають усе, що всі забули, встигають більше, ніж записано в посадових обов'язках і часто знають, де «лежить той самий документ», який ніхто не може знайти.
Свято виникло у США після Другої світової війни, коли економіка почала зростати і з'явилася велика потреба в офісних працівниках. Уже в 1952 році запровадили Національний тиждень секретарів.
До речі, сама професія має давню історію. Ще у середньовіччі секретарями називали довірених осіб, які працювали з документами і мали доступ до важливої інформації. А на українських землях подібні функції виконували писарі — зокрема, у Запорізькій Січі це була одна з ключових посад.