Криворожанки і криворіжці провели акцію-нагадування про полонених і зниклих безвісти військових
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького», яка перебувала на місці події.
Родини військовополонених, безвісти зниклих та небайдужі мешканці зібралися на кільці 95 кварталу.
Вони тримали у руках портрети своїх рідних та плакати з написами: «Я мрію обійняти сина», «Полон — це пекло», «Невідомість вбиває», «Зниклий, але незабутий».
Учасники та учасниці акції вигукували гасла: «Мати чекає свого сина», «Дружина чекає свого чоловіка», «Волю полоненим!», «Волю Азову!», «Волю 129-й бригаді!», та іншим підрозділам, чиї військові перебувають у полоні або вважаються зниклими.
На акції була присутня Тетяна, чий коханий перебуває в полоні й засуджений окупантами до 15 років. Він потрапив у полон 20 листопада 2024 року на курському напрямку під час виконання бойового завдання. За словами жінки, найцінніше на таких акціях — відчуття взаємної підтримки.
«Не можу сказати, що акції сильно збільшують розголос. Але коли ми виходимо сюди, ми відчуваємо підтримку одну одної. Людям, які не стикалися з цим, важко зрозуміти наш біль. А тут ми можемо говорити відкрито, підказувати, підтримувати. Такі акції нас об'єднують», — каже жінка.
Своєю історією поділилася і Олександра. Її чоловік безвісти зник 12 вересня цього року на Покровському напрямку. Вона каже, що ці місяці родина не отримала жодної інформації.
«Ми виходимо сюди, бо хочемо привернути увагу людей і хоч трохи підтримати одна одну. Є ті, хто каже, що ці акції нічого не дають. Але хто пережив це — той розуміє, що мовчати не можна. Може, нас почує влада і щось зрушиться», — говорить дружина військового.
Анастасія прийшла на акцію з портретом свого брата. Він зник 25 грудня 2023 року під час виконання завдання на Вербовому. За її словами, за тривалий час офіційних підтверджень майже не було, а акт службового розслідування сім'я отримала лише через півтора року — й у ньому без доказів зазначили, що чоловік загинув, а тіло повернути не вдалося.
«Ми не маємо жодних гарантій і жодної інформації. Наприклад, три роки тому пропав дядько. І через місяць прийшло, де він був, прийшли його побратими, які підтвердили це, навіть координати були. І акт розслідування прийшов.
А за брата мого, який пропав через рік, нічого немає. Ходимо сюди, щоб хоч щось дізнатися. Парадокс — але коли почалися такі акції, акт розслідування нарешті з'явився. Тому, мабуть, це все ж таки щось дає», — каже Анастасія.
Редакція "Першого Криворізького" просить читачів та читачок пройти коротке анонімне опитування, щоб допомогти нам стати кращими та ще кориснішими для вас.
Читайте також: За гроші включають полонених у списки на обмін: криворіжців попереджають про шахраїв