Якщо не ми, то хто: як криворізькі підлітки допомагають будувати майбутнє України
Фото: Перший Криворізький
Проєкт «БУРчик» — волонтерська акція від громадської організації «Будуємо Україну Разом». Акцію адаптувала для Кривого Рогу команда «Прайм», яка створює можливості для розвитку молоді міста. Завдяки співпраці з благодійним фондом вдалось організувати інструменти, харчування та логістику для учасників.
Волонтерство з підліткового віку
Поліні — 14 років. Вона навчається в художній школі, волонтерить, займається рукоділлям і ходить у театральну студію. У «БУРчику» дівчина бере участь уперше, але ідею допомагати вважає важливою.
«Будувати Україну разом — це прямо прикольно», — каже криворожанка.
«Складні завдання на “БУРчику” — це коли ти дубасиш ту стіну, а вона просто не хоче дубаситися. Такі труднощі, коли щось хочеш зробити, а воно не виходить», — ділиться Поліна.
Для школярки волонтерство — не просто про роботу, це — про майбутнє міста.
«Хочу, щоб у Кривому Розі було більше таких спільнот, як ГО “Прайм”, “БУРчик”. І щоб ніхто не смітив на вулиці. На мою думку, волонтерство сприяє цьому», — поділилась учасниця.
Спільнота, яка змінює
Анастасія, якій 16 років, щойно закінчила школу і готується до вступу в університет. Вона долучилась до «БУРчика» за порадою друзів.
«Вирішила: чому мені не піти, якщо мої друзі йдуть», — ділиться волонтерка.
Дівчина каже, що є важка робота, але цікавіше з друзями.
«Ми жартуємо, танцюємо під музику, але так само і працюємо, тож так веселіше. Тут дуже дружня атмосфера і дуже комфортні люди», — розповідає учасниця «БУРчика».
Анастасія згадує, як ще у 2014 році разом із батьками допомагала притулкам, а також армії речами та їжею. Тепер вона сама шукає способи волонтерства.
«Це дуже корисно, тому що це буде реабілітаційний центр. І мені дуже хочеться якось допомогти», — розповідає дівчина.
Для неї допомога — це не лише про фізичну роботу, це — спосіб долучитися до змін.
«У Кривому Розі досі є занедбані будівлі, що були побудовані за часів Радянського Союзу. Я б дуже хотіла, щоб молодь якось розвивала Кривий Ріг і все стало краще. Тому я тут, щоб допомогти своєму рідному місту, щоб було більше можливостей для людей, котрі тут живуть», — пояснює містянка.
«Ми або в армії, або заради армії»
Каміла навчається в історичному класі. На «БУРчик» її привела подруга, яка брала в ньому участь в іншому місті.
«Я хочу робити якнайбільше, як я можу. Я вважаю, що ця класична фраза: “Ми живемо або в армії, або заради армії” — дуже правдива. І ми повинні допомагати військовим і кожен день робити все для того, щоб перемогти», — каже Каміла.
Дівчина розповідає, що не відчуває втоми, а навпаки, почувається енергійно. Також вона бачить майбутнє за активними людьми, які не чекають змін, а діють самі.
«Я бачу дуже велику кількість громадянського суспільства, людей, які готові та хочуть будувати своє майбутнє в Україні і готові заради цього щось робити. І я рада бачити, що в Кривому Розі вони також є», — ділиться учасниця.
Діти, які формують майбутнє
Катерині 19 років. Вона — співзасновниця громадської організації «Прайм» і координаторка проєкту. Вона розповідає, що «Гарт» — це понад 1 800 квадратних метрів реабілітаційного простору для військових, ветеранів і цивільних, які пережили травму.
«Зараз триває ремонт. Молодь допомагає прибирати сміття, оббивати стіни до каменю в укритті, щоби простір став придатним для запуску програм відновлення», — пояснює Катерина.
Дівчина також зазначила, що в «БУРчику» беруть участь переважно підлітки 15–18 років, є й молодь 20–21 року, а також старші люди — представники «Гарту».
«Взаємодія між підлітками та координаторами доволі тепла. Представники “Гарту” на такому молодіжному вайбі, я б сказала. І підлітки, і молодь відкриті до можливостей, і в них нормальна, гарна взаємодія одне з одним — з повагою, з рівністю», — поділилась своїми спостереженнями Катерина.
А от із поширеною фразою про «втрачене покоління» Катерина не погоджується.
«У нас тут зараз 30 класних підлітків і молоді, які самі зареєструвалися, їх сюди ніхто не приводив. Вони просто побачили можливість, прочитали, про що воно, і прийшли. Це про свідомий вибір. Я завжди розвінчую цей міф у пух і прах», — заявляє координаторка.
Також дівчина пояснила, чому працює саме з підлітками: «Бо це такий гнучкий пластилін, і їм можна ще десь щось відкрити, показати якісь можливості. І тоді вже нехай підліток сам обирає, хоче він цього чи ні».
«Якщо не ми, то хто?»
«Мене питають, чому я не виїхала з України, коли були можливості. І я завжди говорю: якщо ми зараз не зупинимо росіян, то вони підуть далі. Це не закінчиться Україною чи іншою країною. Вони будуть захоплювати стільки, скільки захочуть. Тому втікати від проблеми, а не вирішувати її — це не мій спосіб життя», — ділиться Катерина.
Також для координаторки цей проєкт — про зв'язок, про вдячність, про глибоке розуміння, чому це важливо.
«Коли ти починаєш вкладатись у щось справжнє — допомагати, будувати, підтримувати інших, — у тобі народжується відчуття причетності. Ти відчуваєш, що маєш стосунок до міста, до людей, до змін. І це не про “я мушу”, а про “я хочу”. І коли ти робиш щось хороше, тобі самому стає краще. Це прості речі, але вони справді змінюють», — розповідає Катерина.
«У нас є захисники й захисниці, які боронять нас, завдяки їм ми можемо просто жити: вчитися, любити, гуляти. І хочеться бодай трішки віддячити, бо якби не вони — не знаю, що було б далі», — додає вона.
Дівчина також говорить і про сам Кривий Ріг — яким хоче його бачити в майбутньому:
«Я хочу, щоб ті, хто виріс тут, не виїжджали, а навпаки, поверталися з новими знаннями, з досвідом і розвивали місто. Щоб тут було більше можливостей, більше бізнесів, менше порожніх будівель. Щоб молодь залишалась і знаходила себе саме тут. Бо це велике місто, з великим потенціалом.
Я вірю, що свідомих людей у місті ставатиме більше. Навіть зараз, коли ми щось робимо з підлітками, — я вже бачу результат. Мені хочеться, щоб через 5 чи 10 років ті, на кого ми впливали, знайшли себе саме в Кривому Розі. І тоді це буде найбільше щастя».
Нагадаємо, у Кривому Розі запланували провести три серії «БУРчиків»:
- 8–10 серпня;
- 15–17 серпня.
Щоб долучитися до «БУРчика», необхідно заповнити анкету.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.