Життя зупинилось, коли він зник: криворіжці підтримали військовополонених та зниклих безвісти

3 серпня у Кривому Розі відбулася мирна акція на підтримку українських військових, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.

Захід організувала громадська організація "Сталева Гвардія Кривий Ріг" спільно з родичами полонених, щоб вкотре привернути увагу до повернення захисників додому.

Про це «Першому Криворізькому» повідомила журналістка редакції, яка була присутня на акції.

Близько 200 криворіжців зібралися на кільці 95 кварталу з різними плакатами й прапорами. Деякі учасники акції приходять у футболках із зображеннями своїх рідних, яких вони чекають.

Заступниця голови ГО "Сталева гвардія Кривий Ріг" Оксана зазначила, що організація продовжує звертатися до координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та до інших організацій, та поки обмінний процес зупинився і змін немає. Син Оксани, який несе службу у військовій частині 3011 нещодавно повернувся з полону й тепер також ходить на ці акції й чекає на побратимів.


Криворожанка Лілія розповіла, що її чоловік, який несе службу в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді зник безвісти 27 вересня 24 року на Курському напрямку. Його побратими сказали Лілії, що він ймовірно в полоні, але офіційного підтвердження цього не було. Жінка зверталася до всіх можливих інстанцій, які працюють над поверненням полонених та пошуком безвісти зниклих

«Його чекають два сини й дружина, він це відчуває, він цим живе. Все буде добре, він в мене сильний і я вірю, що він повернеться», — доповнила жінка.

Містянка Олена говорить, що її чоловік вважається безвісти зниклим з 2022 року, жінка зверталась до всіх інстанцій, та поки результату немає.

«Я не живу, а просто існую, разом з ним як безвісти зникла. Життя зупинилося тоді, коли він зник. Живу вірою і надією, що він повернеться», — говорить Олена.

Містянин Єгор розповів, що його брат у полоні вже рік і за цей час не було ніякої інформації про нього, лише статус безвісти зниклого. Хлопець кожного разу читає списки полонених на обмін, бачить там прізвище свого брата і сподівається, що він скоро повернеться додому.

«Ми виходимо на ці акції, щоб люди бачили, підтримували та розуміли, що ми стоїмо тут, тому що наші рідні й друзі стояли там, захищаючи нас. Я сподіваюсь, найближчим часом все зміниться, тому що це зовсім не бальзам для душі», — додав Єгор.

Місцеві мешканці Катерина та Данило не мають серед родичів чи знайомих полонених або зниклих безвісти, та вони відчувають, що це їхній обов'язок — виходити на такі акції.


Також на мирні акції завжди приходить молодь, яка підтримує військових з бригади “Азов”.