Головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів Андрій Житель, із позивним «Змій», служить у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді з початку повномасштабного вторгнення.

Він — один із тих, хто день за днем веде аеророзвідку, координує підлеглих і, попри втому та втрати, зберігає головну мотивацію — захистити свою родину.

Від мобілізації до «крил»

Андрій воює не вперше. У 2014–2015 роках його мобілізували, а з 2015 по 2019 служив за контрактом у морській піхоті.

«Я займався технікою: спочатку був водієм, а потім працював автомеханіком. Тобто я відповідав за машини, за все це. Коли почалося повномасштабне вторгнення, довелося навчитися літати на безпілотнику», — розповідає військовий.

На початку повномасштабної війни Андрій працював в обслузі артилерії, але згодом перейшов до розвідки з дронами. Спочатку — на «мавіках», потім — на більш потужних безпілотниках.

«Це складно. Ти не бачиш сім’ю»

Одним із найважчих викликів, за словами Андрія, є тривала розлука з родиною.

«Напевно, найважче — що вже четвертий рік війни, а ти не бачиш сім’ю. Діти ростуть — і це проходить повз тебе», — зізнається він.

«У мене є донька, їй 13 років, і син, який народився вже під час повномасштабної війни. Коли приїжджаю додому — щоразу він інший. Зовсім інший. Так швидко росте…»

На запитання, що допомагає триматися, Андрій відповідає просто:

«Надія. Надія на те, що все скоро закінчиться і я повернуся до сім’ї».

Розвідка і ризики

Нині підрозділ, де служить Андрій, займається переважно розвідкою та корегуванням.

«Наше завдання — виявити ціль, передати інформацію вищому командуванню, і, якщо є можливість ураження, спроєктувати його», — каже він.

Історій на межі виживання у військових чимало. Одну з них Андрій пам’ятає особливо яскраво.

«Одного разу біля нашої посадки виїхав наш танк, почав стріляти. Ворог його “спалив”. Ми помітили ворожу техніку і передали координати. Танк від’їхав, а все, що почало прилітати у відповідь, летіло прямісінько по нас. Уся наша техніка згоріла: генератори, обладнання. Усе вигоріло вщент. Ми дивом залишилися живими. Це був, мабуть, найекстремальніший момент».

«Це доказ, що ми зробили все недаремно»

Кожна знищена ціль — це результат спільної роботи бригади, від виявлення до наведення.

«Кожна знищена одиниця ворожої техніки, яку ми виявили, на яку коригували і наводили артилерію, — це результат нашої роботи. І щоразу, коли її знищували, ми щиро раділи. Це доводить: ми зробили все недаремно».

Відновлення і відпочинок

Хоча й відчуває постійне психічне та фізичне навантаження, Андрій знаходить спосіб відновитись.

«Виїжджаю на рибалку, інколи в місто — пройтися по магазинах, на ринок. Це своєрідний відпочинок», — каже він.

Навіть попри складну службу чоловік порівнює: буває й важче.

«У нас не настільки небезпечно, як в інших підрозділах. Є значно небезпечніші місця — наприклад, у піхоті. Хоча й у нас також небезпечно: бувають прильоти мін, працює артилерія».

«Ми навчились воювати»

За його словами, найважливіше, що змінилося з початку повномасштабного вторгнення, — це здатність армії тримати удар і боротись.

«Я вам скажу, змінилося тим, що ми навчились воювати. Ми не дозволили просто так забрати нашу Україну».

Головна мотивація — родина і перемога

На завершення розмови Андрій чесно розповідає, що тримає його в строю попри втому й небезпеку:

«Я не хочу, щоб вони дійшли до мого дому. Я не хочу, щоб моя сім’я виїжджала за кордон. Перемога — я хочу, щоб ми вигнали їх зовсім з України».

Довідково:

60-та окрема механізована Інгулецька бригада сформована 18 липня 2016 року. Зараз 60-та ОМБр виконує завдання із захисту країни в складі Третього армійського корпусу.

Бойовий шлях бригади почався саме з повномасштабним російським вторгненням із захисту рідної Дніпропетровщини. Після цього бригада звільняла Херсонщину. У кінці 2022 — у 2023 році стояла на захисті Бахмуту. Улітку 2023 боронила кордони Харківської області. У кінці 2023 — на початку 2024 року воїни бригади були на захисті Куп’янщини. З кінця зими 2024 і по теперішній час 60-та ОМБр стоїть на Лиманському напрямку.

4 серпня 2022 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв бригаді почесне найменування «Інгулецька».

26 лютого 2025 року 60-ту окрему механізовану Інгулецьку бригаду Президент України Володимир Зеленський нагородив почесною відзнакою «За мужність та відвагу».

Здійснено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen у межах реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.