Мой мир никогда не будет прежним: сегодня с дочкой читали учебник Українська література 8 клас

На завтра дочери задали прочитать сказку Євген ДУДАР

 

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА  Українська література 8 клас (376 страница), мы читали и ...плакали, дочь от смеха я от ужаса(((

В одному селі жила Червона Шапочка. Дівчина гарненька, ставненька. Нижню половину її вроди облягали вичовгані джинси. Верхню — розписаний незрозумілими гаслами балахон. На голові хвацько сиділа червона шапочка — подарунок від бабусі на день шістнадцятиріччя. За те її і називали Червоною Шапочкою.

 

Одного разу мама каже Червоній Шапочці:

 

— Ось тобі пиріг, пляшка вина. Однеси бабусі. Нехай підкріпиться трохи. Старенька вона вже. Нездужає.

 

Як у справжній казці, бабуся жила за лісом.

 

— Тільки спіши,— каже мати,— поки сонечко високо. Червона Шапочка пішла.

 

Відійшла на таку віддаль, що не побачиш її неозброєним оком. Сіла під кущ. Випила вино. З’їла пиріг. Дістала з потайної кишені джинсів цигарку. Запалила, смалить і наспівує:

 

Ах, зта красная рябина Среди осенней желтизньї." Я на тебя смотрю, любимьій, Теперь уже со стороньї...

 

Як тут з кущів виходить Вовк. Страшенний, величезний. Очі голодним вогнем світяться.

 

— А-а-а! — гаркнув.— Червона Шапочка! Попалась! Зараз тебе з’їм!

 

Червона Шапочка озирнулася. Цвикнула через густо напомаджену губу.

 

— Пішов геть! Шкет нещасний! Ще не таких бачила.

 

Дихнула Червона Шапочка на Вовка перегаром вина й тютюну. Вовк очманів. Схопила Червона Шапочка Вовка за вуха, сіла на нього верхи і гукнула:

 

— Поїхали!

 

— Куди? — перелякався Вовк.

 

— Куди-небудь! — пришпорила боки Вовка дерев’яними підошвами своїх стукалок. І той рвонув.

 

Каталася Червона Шапочка на Вовкові до ранку. Вранці під’їхала до бабусиної хати, зайшла у світлицю:

 

— Чао предкам!

 

— Дитино рідна! — сплеснула в долоні бабуся.— А ти де в таку рань тут узялася?

 

— Ша! — приклала пальця до вуст Червона Шапочка.— Якщо маман питатиме, де я була, скажеш, у тебе ночувала.

 

— Господь з тобою, дитино! А хіба ти не з дому?..

 

— Дай щось пошамати! — сказала Червона Шапочка, вика-блучуючись перед дзеркалом.

 

— Нема, дитино,— каже бабуся.— Бо я хворіла.

 

— Давай бабки. Пошлю Вовка, принесе зараз. Бабуся витріщилася на внучку.

 

— Гроші давай! — хрипко пояснила Червона Шапочка.

 

Бабуся тремтячими руками дістала вузлика. Розв’язала. Подала Червоній Шапочці свою пенсію.

 

— На. Нема більше.

 

— Тоді я тебе з’їм! — налякала Червона Шапочка.

 

Якраз у цей час повз хату бабусі проходив мисливець. Дивиться, біля хати лежить загнаний Вовк, язика висолопивши і хвоста відкинувши. А з хати доноситься схлипування бабусі:

 

— Не маю, внученько! Їй-богу, більше не маю!.. Мисливець вскочив у хату. Напоготові рушницю тримає:

 

— Хто тут бабусю ображає? Червона Шапочка криво осміхнулася:

 

— А ти у родинні справи не вмішуйся! Браконьєр нещасний. Ось напишу на тебе скаргу, що ти вбив Вовка, обікрав бабу-шенцію і приставав до мене. Тоді закукурікаєш...

 

Мисливець був сміливий. Ніколи не тремтів перед найстрашнішим звіром. А тут жилки в нього затрусилися. Він згадав свою жінку молоду. Діточок білочубих. І, знітившись, почав задкувати до виходу.

 

Що далі діялося у бабусиній хаті, ніхто не знає. Бо свідків не було. Тільки десь під полудень з хати вийшла Червона Шапочка з набитим вузликом на спині. І зникла в лісі.

 

Де вона блукає, досі ніхто не знає.

 

Може, стрінеться вам принагідно. То сповістіть хоча б її маму. Бо побивається, руки ламає, де її чадо неповнолітнє, не знає...

Может я что то пропустила в этой жизни...Но такое...Шевченко наверно в гробу переворачивается(((