Погода у Кривому Розі на 4 листопада
Фото: Первый Криворожский
Зранку термометр покаже від +7 градусів. Вдень стовпчики термометрів зупиняться на позначці +11 градусів. Ввечері температура становитиме +5 градусів за Цельсієм.
Дощів синоптики не передбачають.
Вітер північний зі швидкістю до 3 м/с.
Атмосферний тиск до 760 мм ртутного стовпчику.
За останні 130 років максимальна температура у нашому місті 4 листопада була зафіксована у 1915 році на позначці +16,9 градусів тепла, а мінімальна - у 1979 році, коли термометр показав -12,6 градусів.
4 листопада вшановується свято Казанської ікони Божої Матері.
Цей день вважався найбільш сприятливим для весіль.
У природі відчувається різкий перелом погоди.
Якщо на Казанську день розпочнеться туманом - слід чекати відлиги, ясний день - до похолодання.
Якщо “небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде”.
Комментарии (19)
А поговорить?
21:23, 03 ноября 2017
Начало
Энрике Кавалитто
Она была зла на него. В своей идиллической жизни они имели почти все, но она жаждала одного — того, чего у них никогда не было. Только его трусость была помехой.
Потом надо будет избавиться от него, но пока еще рано. Лучше быть спокойной и хитрой. Прекрасная в своей наготе, она схватила плод.
— Адам, — тихо позвала она.
Эйяфьядлайекюдль
22:33, 03 ноября 2017
- Ты разочаровательна!
- Ты никакой, как все!
А поговорить?
15:46, 04 ноября 2017
Обиделась. Я тебя Правдой угостила. Она не молодая и красивая, а старая и уродливая.
Эйяфьядлайекюдль
15:48, 04 ноября 2017
Ты обиделась? Ибо мне не на что.
А поговорить?
16:02, 04 ноября 2017
Жонглёр слов восхитительный. Видела, что вчера ты прям кипела.
Эйяфьядлайекюдль
16:27, 04 ноября 2017
Я была спокойной и грустной. Как обычно, когда мне открываются новые знания о людях.
А поговорить?
16:47, 04 ноября 2017
Временами кажется не со мной говоришь, а с кем-то другим. Дух папани Гамлета?
ГАМлет
Наталия Наволокина
На кладбище ветер свищет, 40 градусов мороз!
Гамлет Дух Папаши ищет, чтоб задать ему вопрос.
Чья-то тень возникла рядом, попросила закурить.
Гамлет тень окинул взглядом: «Бить ее или не бить?»
– Как зовут? – спросил сердито, звякнув цепью на ремне.
– Лиром кличут, – пробасил тот, – Загляни, сынок, ко мне.
Грязь. Хрущёбная клетушка. Вонь – ничем не истребить…
– Выпьем с горя! Где же кружка? – «Пить, а может быть, не пить?»
Только выпил, глядь, в натуре, рядом – баба – офигеть!
Молода и при фигуре!.. – «Еть её или не еть?»
Попытался прикоснуться... обернулась баба пнём!
А из пня стал нос тянуться… – И зачем мы столько пьём?!
– Что подсунул, Лир, скотина?! Голова теперь трещит!..
Пень же вырос в Буратино: «Папа, папа!!!» – верещит.
Гамлет криво усмехнулся, ухватил за *** бревно,
Поднял, лихо размахнулся, да и выкинул в окно!
– Деревянный самозванец!.. Вот потеха, что ни день.
Я здесь Принц, а ты – мерзавец, говорящий спьяну пень!
Ишь, придумал звать папашу, тоже мне – наследник, блин!..
Заварили предки кашу, а хлебаю я один.
Ничего, мне хватит духу всех держать на поводке!
Тут в окно влетела Муха с самоваром в хоботке...
А из пара самовара, с грозной миною лица,
Вдруг сгустился перегаром Дух искомого Отца.
Гамлет вздрогнул, обалдевший... и застыл с открытым ртом!..
(в протоколе «потерпевшим» обозначен он потом.)
Эйяфьядлайекюдль
16:50, 04 ноября 2017
Наверное, это оттого. что в наших диалогах каждый чувствует себя вторым лишним.
А поговорить?
16:58, 04 ноября 2017
Мне испариться? Хочу быть на тебя похожей. Не во всем. Далеко не во всем.
Эйяфьядлайекюдль
16:59, 04 ноября 2017
Зачем тебе?
А поговорить?
17:03, 04 ноября 2017
Знаешь и умеешь много, чего я не умею. Но пирожки мои вкуснее твоих. Знаю.
Эйяфьядлайекюдль
17:15, 04 ноября 2017
Верю. Любые пирожки вкуснее отсутствующих. Тебе не нужны мои умения. Будь собой.
Yosetsu-ki
21:07, 04 ноября 2017
А поговорить?,а "варениками" и "булками" тут кормят?
Yosetsu-ki
22:43, 03 ноября 2017
Не гріє сонце на чужині
Не гріє сонце на чужині,
А дома надто вже пекло.
Мені невесело було
Й на нашій славній Україні.
Ніхто любив мене, вітав,
І я хилився ні до кого,
Блукав собі, молився богу
Та люте панство проклинав.
І згадував літа лихії,
Погані, давнії літа,
Тойді повісили Христа,
Й тепер не втік би син Марії!
Нігде не весело мені,
Та, мабуть, весело й не буде
І на Украйні, добрі люде;
Отже таки й на чужині.
Хотілося б... та й то для того,
Щоб не робили москалі
Труни із дерева чужого,
Або хоч крихотку землі
Із-за Дніпра мого святого
Святії вітри принесли,
Та й більш нічого. Так-то, люде,
Хотілося б... Та що й гадать...
Нащо вже й бога турбовать,
Коли по-нашому не буде.
Yosetsu-ki
22:54, 03 ноября 2017
Колобок
Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:
— Бабусю! Спекла б ти колобок!
— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?
— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок.
Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила гарненько борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.
А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна на призьбу, а з призьби на землю в двір, а з двору за ворота та й побіг покотився дорогою.
Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю:
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Перестріває його вовк:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг... Аж іде ведмідь.
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, ведмедику, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
То й від тебе втечу!
Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічається з лисичкою:
— Колобок, колобок, я тебе з'їм!
— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.
— Ану заспівай!
Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
Я від вовка втік,
Від ведмедя втік,
То й від тебе втечу!
— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка.— От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.
Колобок скочив їй на язик та й почав співати:
Я по засіку метений...
А лисичка — гам його! Та й з'їла!