Тест: Які фейки поширюють у Кривому Розі та як їх ловити
Фото: ілюстрація
Щодня редакція «Першого Криворізького» отримує близько 20-30 повідомлень від читачів. Часто журналістам пишуть про надзвичайні події, про комунальні проблеми в місті та околицях. Ми перевіряємо усі ці повідомлення і публікуємо лише підтверджену інформацію. Але це зовсім не означає, що вся інформація, яка вам трапляється в інтернеті, є саме такою: перевіреною і правдивою. Зараз пояснимо, чому так і чому важливо вміти відрізняти правду від неправди.
Отже, що таке фейк?
Слово Fake англійською означає “неправда”. Сьогодні його все частіше використовують у значенні “неправдиві новини”, “брехня”, оприлюднена будь-де (найчастіше це ЗМІ, соцмережі чи групи в месенджерах).
Чому всі заговорили про фейки?
Неправдива інформація була завжди, але раніше було неможливо настільки легко і швидко її як створювати, так і поширювати.Із появою доступного інтернету, соцмереж та месенджерів, простих сервісів для обробки фото і відео у кожного з’явилася можливість створювати інформацію та розповсюджувати її. Щодня кожен користувач інтернету споживає гігабайти інформації з різних джерел. У людей все менше часу думати і перевіряти, а охочих маніпулювати і поширювати неправду стає все більше.
Хто і для чого їх створює?
Видумувати новини або викривляти правдиву інформацію (це називається маніпуляція) може будь-хто, найнебезпечніше - коли це роблять люди, які мають вплив на суспільство: політики, активісти, посадові особи і звичайно, журналісти. Як правило, викривлюють суспільно значиму інформацію, щоб отримати політичні чи економічні бонуси, керувати суспільними настроями, компрометувати чи просувати певні ідеї. Іноді це роблять заради «розкрутки» групи чи сторінки в соцмережах, а іноді - для перемоги на виборах чи в конкуренції за покупця.
А журналісти теж таке поширюють?
Трапляється. Недосвідчені або недобросовісні журналісти та редактори можуть публікувати фейки та маніпуляції у своїх медіа: через відсутність досвіду (у першому випадку) чи свідомо (у другому).Порушення балансу думок, безпідставне вихваляння чи звинувачення когось, відсутність повної інформації про те, що, коли, де і чому відбулося, кому це вигідно і що означає - все це ознаки порушення журналістських стандартів, а отже, фейків і дезінформації.
Чим фейки відрізняються від маніпуляцій?
Фейк - це цілковито видумана новина: інформація про подію, якої не було (або була в інший час, в іншій країні, і не зовсім така); про людей, яких не існує, або які не причетні до описаної події.
А маніпуляція - це викривлення інформації про реальну подію чи реальних людей. Маніпулятивні новини можуть бути правдивими, але мати надто скандальні заголовки, покликані привернути увагу більшої кількості читачів (такі заголовки називають клікабельними, а новини - “клікбейтом”).
Чи легко відрізнити правду від неправди і домислів?
А ви спробуйте прямо зараз. Пропонуємо відповісти на 8 запитань щодо новин про Кривий Ріг
Як відрізнити правду від неправди?
Короткі інструкції: для фейків, що поширюються в інтернеті та поза його межами:
Отже, якщо ви бачите новину в інтернеті:
- Зверніть увагу на сайт, на якому опублікована новина. Чи знайомий він вам? Чи довіряєте йому? Як давно він існує? Чи є на сайті інформація про редакцію ресурсу, контактні дані? Про що ще пишуть на цьому сайті? Чи виглядають інші матеріали об’єктивними та неупередженими?2. На які джерела посилаються автори? Звідки стало відомо те, про що йдеться в новині? Чи можна довіряти цьому джерелу? Чи викликають довіру експерти? Це офіційні особи, науковці, правоохоронці?
- Чи збережений баланс думок в новині? Чи не справляє він враження однобокого? (У онлайн-журналістиці поширеним і допустимим є явище відкладеного балансу думок - коли автори обіцяють надати слово другій/третій стороні конфлікту і стверджують, що звернулись по коментар до ймовірно причетних).
- Зверніть увагу на фото чи відео - чи відповідає воно тексту новини? Чи є інформація, де, ким і коли воно було зроблено? Чи немає на ньому очевидних ознак фальсифікації та монтажу?
- Чи відповідає зміст заголовку змісту новини? Як правило, перше речення має давати трохи більше інформації, ніж заголовок.
Фейки в “офлайні”. Що це може бути? Наприклад, оголошення на стовпі - про розшук зниклої людини або злочинця. Як його перевірити?
- Подивіться на оголошення, чи є на ньому уся необхідна для розшуку зниклої людини інформація: фото людини, ім’я прізвище (якщо зникла людина), вік, дата і місце, коли її бачили востаннє, хто є контактною особою.
- Якщо плануєте допомогти у розшуку - подзвоніть за вказаними номерами телефонів і поцікавтесь додатковою інформацією. Якщо оголошення фейкове номери телефонів, як правило, не відповідають або на іншому кінці слухавки не знають про що йдеться.
- Подзвоніть у поліцію і запитайте, чи дійсно розшукують цю людину.
Чому журналісти поширюють неперевірене?
Зоя Красовська, аналітикиня медіа та викладачка Школи журналістики Українського католицького університету: Існує декілька причин, з яких медіа поширюють непідтверджену інформацію. Інколи журналісти не мають змоги знайти підтвердження оперативно, а інформація є вкрай важливою: повідомлення про серйозні аварії на небезпечних виробництвах, загрозливі пожежі, мінування тощо. Або, наприклад, якщо йдеться про зведення з фронту, коли журналісти просто фізично не мають доступу до джерел інформації і можуть посилатися хіба що на офіційні дані військових.
Редакція: А чому складно перевірити інформацію, пов’язану з кримінальною тематикою?
Зоя Красовська: Повідомлення поліціянтів часто мало інформативні, вони не можуть розголошувати таємницю слідства та персональні дані, тому фактично інформація про злочин стає доступною вже тоді, коли справа потрапляє до суду ( й то не в повному обсязі, - авт.). Перевіряти інформацію стає дуже складно, а подекуди неможливо, допоки не відбудеться суд і матеріали не будуть оприлюднені у процесі.
1kr.ua регулярно слідкує за судовими процесами,які проходять у закритому режимі - це справа про викрадення і вбивство студента, а ще наругу над тілом прийомної доньки родини Кудрявцевих, справа так званого криворізького “маніяка”. Всі ці процеси повністю або частково слухаються у закритому режимі.
Чи існує криза недовіри до поліцейських через так звану монополію правоохоронців на захист?
Римма Юрченко: Суспільство очікує від них відповідної якості наданих послуг. Тоді як інформаційні послуги з боку поліціянтів не завжди можуть бути якісні.
У цьому випадку питання не стільки у змісті інформації, яка надходить від поліцейських, як про якість їх подачі.
Дуже часто споживачі інформації готові нехтувати змістом заради того, щоб отримати «картинку». Перебуваючи у світі ілюзорної комфортної інформації, людям набагато простіше отримувати позитивні або негативні емоції від новин. В результаті генератори фейків прирівнюються до постачальників емоцій, що викликають залежність від свого продукту. В такій ситуації суха й одноманітна інформація, зокрема така, яку найчастіше подають правоохоронці, завжди програватиме цікавому фейку.
Хто і навіщо грає на негативних емоціях людей і що робити із цим правоохоронцям?
Сучасні вимоги підготовки правоохоронців вже включають у себе навички боротьби з інформаційним вакуумом. Відсутність інформації з офіційних джерел на фоні засилля негативних новин у змі і соцмережах робить читачів більш вразливими для шахраїв, які працюють на маніпуляціях негативними емоціями. Тому в цій ситуації поліцейські мають уособлювати в собі стабільність і захист, що дозволить громадянам відчувати себе у безпеці.
То фейки спеціально хтось поширює?
Пояснює Юлія Цукаленко, начальниця відділу зв’язків із громадськістю Полку патрулльної поліції у Кривому Розі: На мою думку, фейки бувають двох видів: умисні та неумисні. Перші розповсюджуються з метою поширення недостовірної інформації про когось або ж введення людей у стан афекту. Із другими - складніше. До таких можемо віднести панічну інформацію із шокуючими заголовками, наприклад: «У місті маньяк», «Водій червоного авта біля одного із дитячих садочків намагається викрасти дітей зі школи», «Зникла дитина, допоможіть знайти» вони розповсюджуються людьми через незнання правил повноти подання інформації. Власне протидіяти «неумисним» фейкам і є однією із основних задач поліцейських. Оперативно пояснити громадянам що є правдою, а де чиїсь домисли чи дезінформація. Найкраща профілактика появи фейків у медіа – максимум офіційної інформації від правоохоронців.
Поліція може умисно розповсюдити фейк чи маніпулювати?
Зоя Красовська вважає, що офіційні органи можуть і свідомо подавати недостовірну інформацію, керуючись своїми корпоративними або ж суспільними інтересами. “Найгучніший приклад — «вбивство» Аркадія Бабченка. Але це не єдиний приклад, коли поліція повідомляє про вбивство, яке не відбулося, аби вийти на замовника. Тут медіа виступають каналом передачі хибної інформації, сліпо довіряючи правоохоронцям і нехтуючи перевіркою фактів. Ця історія спричинила велику дискусію, що важливіше: врятувати життя і встановити злочинців чи говорити правду. «Гра» у брехню заради вищого блага є небезпечною, оскільки породжує кризу довіри в суспільстві. Ця криза спричиняє низку глибших проблем, що в результаті стримують процес «дорослішання» суспільства і його розвитку”, — говорить аналітикиня.
А якої думки ви? Чекаємо коментарі.
Матеріал створено в рамках проекту «re:start democratic discourse» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини
у співавторстві із Денисом Шабаніним