Криворіжці продовжують приєднуватися до Всесвітньої кампанії #HeForShe

У рамкак флешмобу публікуємо пости криворіжців, що долучилися до Всесвітньої кампанії #HeForShe, на умовах співпраці із ініціативною групою «рівні в кривому».

Тексти публікуються без змін, редакція порталу не редагує пряму мову учасників флешмобу.

Читайте також: Рівність прав - це фактор розвитку суспільства

«Власне, моя коротка оповідка буде складатись з двох частин – особистої і «Програмної». «Правду казати легко і приємно», тому з особистою в мене проблем не було.
Формування моїх поглядів щодо гендерної рівності відбувалося під дією двох чинників: а) по перше, мені просто поталанило і з вихованням, і з середовищем, б) по-друге – я є певною мірою мізантропом, тому за межі ретельно побудованого навколо комфортного мікрокосму визираю доволі рідко.

Власне кажучи, в силу цих двох чинників більша частина гендерних стереотипів («ЖЕНЩИНА ДАЛЖНА!») з початку свідомого життя мені вдавались повною маячнею. Ну тобто да, є така думка, що жінка має готувати для чоловіка, але ну блін, це ж тіпа шаблон, нє? Ні в родині батьків, ні в моїй родині нікому в голову не йшло «жінка зобов’язана робити П.1, П.2, П.3». Жінка може робити, чоловік може робити, хто краще вміє, в кого є час, той і робить — це ж логічно, ні?

На фоні такого ставлення до гендерних стереотипів у мене і формувались стосунки з жінками, причому будь-які, не лише особисті. Тому пару разів питання «А от наскільки вам буде комфортно працювати з жінкою-керівником?» ставило мене у глухий кут. Та мені принципово, яким ви будете керівником, решта мене не обходить. І, в цілому, такий підхід – він, як на мене, є не тільки правильним, а ще й результативним, бо виступає певною страховкою від конфліктів на базі гендерних розходжень.

Якщо коротко, то в особистому житті ідеї гендерної рівності я сприймаю як щось таке, що має йти за замовчуванням. Напевно, не визнаючи дружину рівною, (я зараз формулюю досить кривомовно, бо ситуація «жінка має бути додатком для чоловіка» – далеко за межею не те шо мого життя, а в принципі моїх уявлень) я не зміг би побудувати з нею ті стосунки, які я маю зараз. Власне кажучи, хай би я спробував не визнати її рівною - фіга б у мене вийшло (Маха, ти крута, крутіше, ніж ти думаєш, я тебе люблю!). Не визнаючи рівними жінок з мого оточення, я не міг би спілкуватись з ними так, як я спілкуюся. Для цього мені – і, на щастя, багатьом з мого оточення — не потрібна жодна зовнішня мотивація.

Це – про особисте і якщо коротко. Тепер по-світоглядно-програмному)
Щоб не перераховувати речі, які є для переважної більшості адекватних людей самоочевидними, зупинюсь на кількох пунктах, які мені здаються досить принциповими і вартими уваги (сугубе ІМХО).

1. Рівність – не значить однаковість. Чоловіки й жінки відрізняються (як всередині гендерних груп, так і гендерні групи між собою), і ігнорувати це – шлях у нікуди. Але відмінності не роблять когось апріорі гіршими чи кращими: вони просто є, і саме вони закладають підвалини «біорізноманіття», без якого неможливе існування людства як виду. Бути різними – це насправді круто.

2. Справжня, тру-рівність — це рівність на старті і рівність правил, а не рівність на фініші. Коли ми забезпечуємо перші два пункти, ми стимулюємо розвиток. Коли ми пробуємо директивними методами (а вони найочевидніші, тому до них рука аж сама тягнеться) забезпечити третє (рівність результатів) — ми нівелюємо будь-які зусилля тих, хто прагнув досягти цілей. Ну да, я дуже не люблю «давайте віднімемо й поділимо порівну, щоб нікому не було обідно».
За великим рахунком — знов-таки, ІМХО — саме ці два пункти часто стають каменем спотикання й непорозумінь. Тому я (раз вже пішла така гулянка) скориставсь можливістю: є шанс, що мене почують, є шанс, що мене переконають в тому, що десь я помиляюся.

Отаке.

І так, тут я досить багато писав про самоочевидні речі, але не варто вважати, що мені немає куди рости. Не можна жити в суспільстві і бути вільним від нього, тим паче, коли це наше суспільство з усіми його загонами. Я теж ні фіга не ідеальний. Мене періодично заносить на віктим-блеймінг, особливо коли я бачу, що жінка довго і старанно нагрібала собі проблеми на голову (тобто розумом я розумію, що це на 90% не її провина, а її біда, бо інакше вона не вміє, але.. але). Я періодично (дуже часто) відпускаю жарти, про які в ЖЖ колись казали «незрозуміло, це сексизм чи висміювання стереотипів».

Є куди рости, і є розуміння, що рости треба. Цьому розумінню скоро буде два з половиною роки. Я хочу для доньки кращого світу. Нехай для цього мені самому доведеться інколи прикусити язика».

Ініціативні криворожанки чекають на ваші коментарі та думки на підтримку гендерної рівності у коментарях чи на e-mail rivni.kr@gmail.com.

Читайте також: Відмінності між людьми - не привід для ворожнечі, - відгук криворіжця на всесвітню кампанію #HeForShe