Це наша страшна реальність: криворіжці провели акцію в підтримку військовополонених
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького» з місця подій.
На акцію прийшли рідні військовополонених, які досі знаходяться у полоні та яких вже обміняли, а також небайдужі криворіжці. Окрім того, часто водії, які проїжджали повз, сигналили у підтримку. Також голова громадської організації «Сталева гвардія» Кривого Рогу та організаторка акції Оксана Латанська говорить, що з кожною акцією з'являються нові обличчя серед присутніх.
«Ми б дуже хотіли, щоб кількість людей на цьому місці зменшувалася, через те, що тривають обміни, що повертаються наші рідні, що змінився характер бойових дій і полон став менш вірогідним, і зникнення безвісті стало набагато більш рідкісним випадком. Але, на жаль, поки що це наша страшна реальність, і родини потребують підтримки. Саме тому ми тут сьогодні», — каже Оксана.
На акцію ходить й жінка, у якої сина-захисника Азовсталі вже обміняли з полону у день її 60-річчя. Але вона каже, що за цей час усі учасники акції стали рідними:
«У мене дуже душа болить за побратимів, за тих діточок, які зараз там ще залишилися у надважких умовах. Ми будемо виходити до останнього, поки не закінчиться оцей весь жах, в який попала наша рідна країна, щоб був мир та перемога, щоб всі-всі повернулися з війни та полону живими, щоб всі діти обійняли своїх батьків»
Також вона каже, що не дуже помічає зміни у суспільстві щодо теми полонених. Що не можуть до всіх криворіжців донести важливість цього. Навіть на прикладі загальнонаціональної хвилини мовчання, що не всі люди приходять на ці акції, а деякі не зупиняються, щоб віддати шану:
«Але ж війна стосується не тільки тих, хто воює. Це біль та горе всієї України, всього Кривого Рогу. Хотілось би достукатися і до нашої влади, щоб підтримували хвилини мовчання та вшановували загиблих, як в інших містах підтримують поставивши гучномовники».
Читайте також: Проводити загальнонаціональну хвилину мовчання через системи оповіщення: депутатський запит.
Інша ж жінка, Ірина — дружина безвісти зниклого з 17-танкової бригади, — навпаки, каже, що помічає зміни у суспільстві. Адже є лозунги, під час акції дуже багато водіїв сигналять у підтримку, чим привертають увагу до неї, також приходять й ті, які не мають знайомих полонених та безвісти зниклих, але вони теж підтримують, зокрема й донатами.
Ірина прийшла на акцію зі своєю донькою, якій майже 2 роки, і її батько бачив лише 4 дні.
«Дана акція — це поклик, це крик душі. Ми боремося за них, щоб нам не було соромно перед ними, коли вони повернуться додому. Ми віримо, молимося за кожного військового, за полоненого, за безвісті зниклого. Ми очікуємо наших Героїв вдома. Дякуємо всім, хто боронить нашу країну», — каже Ірина.Тож криворіжців просять підтримувати один одного у цей важкий час, адже для людей, в яких рідні зниклі безвісти або залишаються у полоні, кожна хвилина — це хвилина сповнена невизначеності:
«Чи ще живий, чи вже ні, чи він сьогодні їв, чи ні, чи йому зараз нормально, чи йому зараз нестерпно боляче. Що, де, як — ніхто нічого не знає, і невизначеність — це одна з найстрашніших тортур для людини», — говорить організаторка акції.
Нагадаємо, що акцію проводять для того, щоб криворіжці не забували про полонених.
«Кожен з нас, кого торкнулося, кого не торкнулося, може стати голосом полонених, говорячи про це на сторінках своїх соціальних мереж, можливо, на зустрічах з представниками влади, народних депутатів, просто підтримуючи родини тих, хто переживає, це страшне горе», — каже Оксана Латанська.
Криворіжці можуть долучитися до акції щонеділі на кільці 95-кварталу.