Сообщить
о событии

Сколько на самом деле заработал Константин Усов?

Главное фото новости

1kr.ua

«Первый Криворожский» ранее сообщал об официальных доходах народного депутата Украины Александра Вилкула, который прошел в ВР вместе с «Оппозиционным блоком» (№2 в списке).

Журналисты 1kr.ua будут публиковать аналогичные материалы обо всех народных депутатах-криворожанах.

Вчера на нашем сайте вышла публикация о Константине Усове, нардепе от «Блока Петра Порошенко».

Данные материалы были основаны на информации, которую кандидаты указывали в декларации о доходах перед тем, как идти на выборы в Верховную Раду Украины.

Константин Усов на своей странице в соцсети прокомментировал нашу публикацию и рассказал о своих доходах:

«Перший Криворізький» сайт (1kr.ua) вчора пізно ввечері розмістив у себе інтригуючу статтю під назвою «Скільки заробляє Костянтин Усов». Журналісти проаналізували податкову декларацію, яку я подавав до Центральної виборчої комісії ще як кандидат у народні депутати. Закон вимагав, щоб, балотуючись на виборах 2014, я відкрив громадськості інформацію про доходи моєї родини за 2013 рік. Це було зроблено, і я вказав у документі, що на грудень позаминулого року:

- у мене був автомобіль Scoda об’ємом двигуна 2 літри;

- у мене була частка в нашій сімейній трикімнатній квартирі у Кривому Розі, і вона становила 15 кв.метрів;

- моя дружина у 2013 році заробила 14424грн.;

- в мене самого протягом 2013 року офіційних доходів не було зовсім;

- у власності дружини знаходилася частка квартири, де живуть її батьки, і вона становила 17 кв.метрів;

- ні в мене ні в дружини на кінець 2013 року не було банківських депозитів.

Оприлюднивши вказану інфу, журналісти з певним недобрим гумором додали, що «таким чином майже всі кошти, які родина Усова заробила у 2013-му році, пішли на те, щоб Костянтин зміг зареєструватися кандидатом у народні депутати і сплатити заставу».

І тут праведний гнів народу, звичайно, вийшов з берегів, затопивши всі гори та простори: «Вся родина збирала грошики весь 2013 рік, щоб пан пройшов в парламент. Як хвилююче». Або так: «Очень интересно, а где этот безработный нашел квартиру площадью 15 кв.м - это сарай?»

У мене тільки одне запитання до журналістів - телефоном користуватись ВМІЄТЕ? Якщо хотіли розказати людям про моє фінансове становище - слабо було подзвонити й запитати? Сподіваюсь, ви просто посоромились або полінувались зі мною зв’язатись, бо мої контакти та контакти моїх помічників у вас є ще з виборів.

Отже. Від Загального До Конкретного.

У мене дві вищі освіти - філологічна та юридична. Я почав працювати з першого курсу Університету, тобто з 2005-го року - і працюю аж по сьогоднішній день, зупинятись не збираюся. Я був просто стажистом, був журналістом, постійним автором, позаштатним кореспондентом, спеціальним кореспондентом, сценаристом, ведучим, оглядачем, був головою редакційної ради, був радником голови обласної державної адміністрації з внутрішньої політики, ще багато ким. Зараз от працюю Народним Депутатом - людям служу. Загалом майже 10 років активної роботи. При цьому, якщо зазирнути в трудову книжку - мій сукупний офіційний стаж складає менше трьох років. Чому так?

В Україні работодавцям ніколи не було вигідно офіційно оформлювати людей на роботу. Це навіть зараз не вигідно, хоч ми в парламенті й проголосували за зниження податку на доходи фізичних осіб. Це ж ні для кого не новина, правда? Тому, щоб довго не розпинатись і визнати цю тему назавжди вичерпаною повторю зараз ще раз: друзі, я працював ЗАВЖДИ, в тому числі й тоді, коли офіційно вважався безробітним.

При цьому я займався не бізнесом, доходи від якого ховалися б мною від податкової, а інтелектуальною працею. Як найманий співробітник. І як співробітник я завжди з певним розумінням, хоча й стриманим, ставився до тих, хто не бажав платити за мене та моїх колег податки, що перетворили б конкретну економічну діяльність на позбавлену будь-якого сенсу справу.

При цьому я заробляв. Скільки?

Не багато, але й не мало. Після переїзду з гуртожитку Університета ім. Т.Шевченка (2009 рік), де було прожито загалом 4 роки, я завжди винаймав помешкання там, де працював, і при цьому кожного місяця щось старався відкладати у валюті на майбутнє. Під час роботи журналістом мої доходи складали в середньому 10-20 тис. грн. на місяць. На піку кар’єри - сукупно не менше 35-50 тис. грн. на місяць: це основна робота + додаткові матеріали, сценарії, синхронні переклади та регулярна організація роботи іноземних ЗМІ на території України. У кінці 2012-го, після оголошення завершення журналістської кар’єри та переходу з публічного в суто приватний сектор, я не припиняв працювати, хоча доходи тоді дещо зменшилися.

Гадаю, за повний 2013 рік я заробив приблизно 450-500 тисяч гривень. На ці кошти і жила моя родина. Я є основним годувальником, тому вказана в декларації зарплатня дружини в розмірі 14 тисяч гривень має швидше символічне значення. При цьому, окремо існували ті недоторканні валютні заощадження, які я створюю протягом трудового життя для великих покупок, як-то, приміром, власне житло. Можна було б покласти їх в банк - тоді була б можливість записати досить велику суму в податкову декларацію, але, по-перше, я не планував йти на вибори та працювати у парламенті, - відповідне рішення ухвалювалось спонтанно, а по-друге, я ніколи не шукав пасивних прибутків і завжди справедливо остерігався нашої банківської системи, яка любить брати, але дуже не любить віддавати. Отже, за 2013 рік - приблизно 450-500 тис. гривень доходів.

У 2014-му році були два періоди. До Виборів та Після.

«До» - це з січня по вересень, коли я заробляв дуже непогано, але знову не офіційно, та ще й з постійними перервами - на Майдан, альтруїстичну державну службу, а також неприбуткову, але важливу політичну роботу в одному з проблемних регіонів. В той же період був проданий наш з дружиною автомобіль Шкода Октавія 2001 року випуску і пізніше придбаний більш вмісткий і новіший, хоча й теж вживаний Шкода. Саме на ньому я їжджу зараз, в тому числі на роботу до Верховної Ради, у чому можуть переконатися всі бажаючі.

«Після» - це з моменту обрання народним депутатом України, коли в нашої родини почали вражаючими темпами зменшуватись заощадження, зате в мене нарешті з’явилася офіційна зарплата. Так і живемо.

Як державний службовець і народний депутат віднині кожного року я мушу подавати податкову декларацію про свій майновий стан, а також фінанси нашої родини. Для мене цей обов’язок виглядає абсолютно логічним і не піддається жодному сумніву. Більше того, для забезпечення повної прозорості, враховуючи, що в податкову декларацію не вносяться відомості про заощадження, які існують поза межами банківських депозитів, я буду готовий окремо повідомляти про будь-які суттєві придбання чи покупки, зроблені з таких заощаджень. Звісно, якщо журналісти будуть піднімати себе за одне місце, дзвонити та ставити конкретні запитання, а не просто вправлятися у гуморесках.

Слава Україні!».

Полная версия сайта