Кривий Ріг - не найбільш забруднене місто в Україні — юрисконсультка міжнародної організації

Міф про те, що Кривий Ріг найбільш забруднене місто в Україні, піар на екології та успішні адвокаційні кампанії громад обговорили із адвокаткою, юристкою міжнародної організації «Екологія. Право. Людина» Софією Шутяк. Нині вона заступниця голови комітету з земельно-аграрного права національної асоціації адвокатів України.

Львів’янка Софія Шутяк понад 20 років займається відстоюванням прав людей на чисте довкілля. Ще у 1999 році на третьому курсі університету Софія вирішила займатись соціально-орієнтованою практикою.
Ще студенкою Шутяк потрапила у середовище організації «Еко-право Львів», тоді юна юристка і визначилась із майбутнім профілем роботи.

(НЕ)регіональні проблеми

Експертка вважає, що на Дніпропетровщині є проблема із забрудненням повітря, забрудненням вод і їхнім нераціональним використанням, також є проблема із поводженням з відходами — вона не притаманна якомусь одному регіону країни.

«Завдяки громадськості за останні 5 років вдалось суттєво покращити стан довкілля на Дніпропетровщині», — вважає Софія Шутяк.

Саме завдяки публічності і підняттю питань вдалось закрити цехи, які перестали відповідати екологічним вимогам, наприклад, у лютому закрили аглофабрику на ПівдГЗК, вважає співрозмовниця редакції. В області створене комунальне підприємство — комунальний центр, який моніторить стан повітря.

«Повітря — суміш різноманітних газів, які легко переміщуються у просторі, в тому числі через вітер - його силу, напрямок тощо… Моніторинг — лиш один елемент. Це лише збір даних.Держава не має економити на якісних моніторингових системах. Як і підприємства, бо вони першими мають слідкувати за усіма етапами виробництва», — говорить юрисконсультка організації.

Між тим, експертка вважає, що не завжди датчики постів моніторингу можуть давати релевантні показники. У тому числі мова йде про ті, які за власний кошт встановлюють екоактивісти. В Україні, як у Європі, влада не заохочує до додаткового контролю за показниками.

“Якщо порівнювати з іншими містами - то найбільш забруднений не Кривий Ріг, а Маріуполь”.

Софія говорить, що слідкує за діяльністю криворізьких екоактивістів — в тому числі схвально оцінює роботу «Досить труїти Кривий Ріг» і Громадської спілки «Екологічна рада Криворіжжя».

«Громадський контроль — це і в тому числі контроль за контролюючими органами. Городяни часто показують владі, що державний екологічний контроль може бути організований на недостатньому рівні», — Софія Шутяк.

Читайте також: ДЕІ переїхало у Кривий Ріг і обіцяла перевірити 30 підприємств на Дніпроперовщині


Перший Криворізький: Державна екологічна інспекція, яка віднедавна діє у Кривому Розі. Чи слідкуєте за їхньою діяльністю? Як оцінюєте рішення “перевезти” її сюди - політичний хід чи дійсно потреба?

Софія Шутяк: «Мені нагадує це якийсь виховний момент … чи то казку… “соломонове рішення”. Виглядає, ніби намагались задобрити Кривбас - такий собі реверанс. Об’єктивно є проблеми у кожному регіоні - і вирубка лісів на Закарпатті, і бурштин той самий...».

Соціальне партнерство VS податки та екологічні питання

Перший Криворізький: Як оцінюєте співпрацю крупних промислових підприємств із місцевими владами — фінансування будівництва інфраструктурних об’єктів, благоустрій, встановлення елементів у скверах, парках тощо?

Софія Шутяк: Не можна заміняти певні вкладення у розвиток міста і діяльність по забрудненню довкілля. Я вважаю, що соціальний вклад не може бути “відкупними”, щоб хтось закрив очі на якесь порушення[...] Звичайно, це бажання підприємства “відбілити” своє ім’я [...] Скажімо, “АрселорМіттал Кривий Ріг” у звіті обтічно пишуть про шахтні води і використання води з Дніпра.

Бо протягом 18 років у грудні відбувається дивна ситуація: балка Свистунове переповнена, Кабмін приймає рішення про скид вод в Інгулець. Протягом зими вода зливається, а у березні-квітні береться вода з Дніпра і “проливається” Інгулець. Як на мене, це питання не до кінця проаналізоване і алгоритми роботи не знайдені. Ніхто не платить за ту воду і ніхто не проводить оцінку впливу на довкілля….

Експертка вважає, що місцеві чиновники часто бувають недалекоглядними у своїх діях, підписуючи такі Угоди із підприємства на кшталт Метінвесту чи АМКР.

Софія Шутяк: Часом соцпартнерство виглядає як щось позитивне для конкретних чиновників, які приходять на певний проміжок часу… Кожен думає про себе: є можливість чимось скористатись, то нащо думати на 5-10 років вперед.

Львівська юрисконсультка вважає, що державі все ж потрібні великі підприємства, бо вони сплачують податки. Держава теж має їх підтримувати і заохочувати.


За користування надрами тільки за перший квартал 2021 року державний, обласний і місцевий бюджети отримали більше 1 мільярда 200 мільйонів гривень.

«У лютому була зустріч на рівні Генпрокурора - свого роду нарада щодо кримінальної відповідальності всіх осіб, які забруднюють довкілля. Там виступали представники податкової інспекції, вони навели приклад АМКР: якщо подивитись на податки, які підприємство сплачує в бюджет, і на ту допомогу, яку вони отримують від держави - податки є меншими.Тож хто оплачує той соціальний вклад - можливо, ми самі собі його оплатили?» — Софія Шутяк.

Експертка вважає, що держоргани недостатньо прозоро звітують про використання фінансів: «А якщо ми, громадяни, не знаємо скільки хто сплатив у бюджет і як це використовується - ми не можемо здійснювати належний контроль. Це напряму стосується довкілля. Умовно - скільки заплатив АМКР, скільки держава дала їм, скільки вони вклали, а який відсоток цього соціального партнерства — то ми не можемо скласти об’єктивної картини».

Це стосується не лише Кривого Рогу. У Львові, наприклад, є вугільна промисловість і видобуток нафти. Між Львовом і Винниками у рекреаційній зоні є підприємство, назву якого співрозмовниця не озвучує. Вони побудували першу станцію по переробці біогазу, і виробляють корми для котів і собак. Вони часто фінансують локальні заходи: «Коли вони не мали належно організованої системи очистки і збору газів — до них було більше претензій і вимог зі сторони місцевих мешканців і влади: мовляв, профінансуйте нам шось».

А якщо по закону

Перший Криворізький: ВРУ прийняла кілька ЗУ, зокрема, «Про оцінку впливу на довкілля». Що він може дати? Наведіть конкретний приклад. Скажімо, вже є підприємство, є дозволи на викиди, тепер прийняли закон - що далі? Що він дає людям?

Софія Шутяк: згадує один із один успішних кейсів співпраці громадськості із органами влади експертка Оцінка впливу на довкілля дозволила громадянам онлайн бачити Державний реєстр з оцінки із впливу на середовище — тут є інформація по кожному підприємству [...] Аналіз реєстру показав, що говорити про проблеми можуть всі, а подати конкретні зауваження, проаналізувавши діяльність якогось підприємства — меншість. Коли якесь підприємство отримує багато скарг і зауважень на свою адресу, воно може припинити свою діяльність. Такі приклади є: був випадок, коли Дніпропетровська облрада не дала дозвіл на видобуток корисних копалин, бо у звіті підприємство не зазначило інформацію про об’єкти природоохоронного фонду, розташовані поруч.

Перший Криворізький: Люди часто чують «звертайтесь у суд», коли скаржаться на сморід або дохлу рибу у річці. Наскільки це виправдано і може бути результативно, на Ваш погляд?

Софія Шутяк: Щоб окремому громадянину чи громадянці відстояти свої екологічні права, можна звернутись у суд і спробувати довести шкоду, заподіяну здоров’ю конкретним підприємством.

За даними Фонду соціального страхування України, Дніпропетровська область знаходиться на третьому місці за кількістю зареєстрованих у 2020 році професійних захворювань. А ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» взагалі на четвертому місці серед промислових підприємств України за рівнем травматизму у 2020 році.

Читайте також: Історія криворізького шахтаря, який бореться за відшкодування за отриманы травми та гострі профзахворювання

Але більш успішними є випадки, коли до суду звертається Державна екологічна інспекція, яка має скласти звіт про порушення якимось суб’єктом екологічних норм.


Найпростіше через суд оскаржити ненадання публічної інформації щодо екологічної діяльності.Треба зафіксувати порушення екологічних прав, які зумовлюють порушення прав на екологічну безпеку. Це може зробити тільки ДЕІ. Має бути Акт ДЕІ, яке фіксує порушення і тільки тоді можна говорити про спробу довести необхідність відшкодування збитків на користь фізичної особи. Така практика у держекоінспекції є, говорить Шутяк.

Що залежить від усіх

Софія Шутяк вважає, що усі споживачі і суб’єкти господарювання мають свідомо ставитись до вживання будь-яких продуктів. В Україні із переробкою сміття купа проблем.

«Захоплююсь тим, як питання із відходами вирішили у Швеції: от вони вирішили, що через 20 років у них не буде полігонів. У 2007 році вони закрили полігони Там є 35 заводів по спалюванню і 55 заводів по виробленню біогазу. За кожним заводом закріплена певна територія, органи самоврядування і підприємства. Вони разом думають: як підприємство наповнити відходами, щоб воно повноцінно функціонувало» , - говорить експертка міжнародно організації.

Вона називає сміттєспалювання небезпечно, але звертає увагу — у Швеції у очисні фільтри вкладають кошти, а утилізування сміття коштує близько 200 євро на місяць.

«Мене лякає, коли мова заходить про сміттєперероблювальні заводи в Україні. Це буде звичайна пічка, там можна буде щось твердопаливне спалювати. Розуміючи, що наш контроль за викидами в атмосфер є досконалим. Треба ставити акцент на мінімізацію продукування відходів та вторинне використання сировини. Нормальна безпечна утилізація відходів - економічно не вигідна. Якби це було вигідно, тим би вже українці займалися», — говорить Софія Шутяк.

І це мова лише про побутові відходи. За перший квартал 2021 року промислові підприємства утворили 74, 5 мільйонів тонн відходів, з яких 23, 1 мільйон тонн утилізували.

Нагадаємо, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу разом з фахівцями Офісу ДЕІ у Кривому Розі перевіряє ТОВ «Екоспецтранс». Це підприємство перевозить сміття, яке продукують городяни, на міські полігони. Більше про вивезення сміття та та прийняття рамкового законопроєкту, який має змінити правила поводження із полігонами.

_{Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Дихай. Дій. Ділись», який реалізується за підтримки ГО «Всеукраїнська жіноча єврейська організація «Проект Кешер».}