Про проблеми вимушених переселенців говорили під час конференції у Кривому Розі

Глобальність міграційних проблем, які відбуваються з нами і нашою країною актуальні і важливі для кожного громадянина.

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин планує провести у Верховній Раді тематичний розгляд законопроектів стосовно питань захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб найближчим часом.

Пакет документів спрямований на розв'язання нагальних проблем таких громадян.

Йдеться про проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (щодо отримання комунальних послуг).

Про це повідомляє прес-служба Вищої Ради України.

Читайте також: «Європа сьогодні – це Україна», - говорить проректор криворізького вишу-переселенця

У Кривому Розі поговорили про надання допомоги внутрішньо переміщеним особам та де її шукати. Про світові міграційні процеси та політичні аспекти міграційної проблеми.

Криворізька організація «Крим SOS» була створена 3 роки тому всього лиш трьома волонтерами кримських татар, коли почалася тимчасова анексія Кримського півострову. Волонтери у соцмережах викладали інформацію про події, що відбувалися в Криму, намагаючись об'єднати зусилля тих, хто хотів допомогти. Особливої допомоги потребували українські військо службовці, які на той момент були заблоковані у своїх військових частинах:

«Коли почали виїжджати перші переселенці спочатку з Криму, потім з квітня 2014 року з Донецької та Луганської областей, виявилося, що велика допомога необхідна була в юридичних питаннях.

У 2014 році відбувався справжній хаос! Було дуже страшно. Коли велика кількість переселенців з Донецької та Луганської областей приїхала, ніхто не знав що робити з людьми, куди їх поселити. Багато людей було без документів. Ці питання намагалися вирішувати представники громадянського суспільства» - поділився з учасниками конференції юрист громадської організації «Крим SOS» Денис Савченко.

За його словами, жодне з агентств, чи жодна зі структур ООН, жодна інша організація або структура не має в своєму мандаті виключну роботу з внутрішньо переміщеними особами. Через те що обов’язок задовольняти потреби і забезпечувати права переселенців лежить в першу чергу на державі.

«Громадянське суспільство, міжнародні організації, окремі особи повинні тільки допомагати державі виконувати свої обов’язки перед переселенцями. На жаль, в українських реаліях це виглядало трошечки по-іншому» - коментує юрист громадської оганізації «Крим SOS».



нформаційне управління Апарату Верховної Ради України Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря закликав парламент розглянути увесь пакет законопроектів стосовно захисту прав вимушених переселенців:
«З четвертої спроби здоровий глузд почав перемагати. Два законопроекти щодо захисту прав і свобод внесені на розгляд парламенту у четвер. Але один законопроект з пакету стоїть останнім у порядку денному на вівторок, а інший - №5107, взагалі, знятий з розгляду», - сказав парламентарій під час засідання Погоджувальної Ради керівництва парламенту.
«Я вимагаю поставити усі законопроекти з цього пакету, включно з №5107, на розгляд парламенту, і сподіваюся, що сага з розгляду цих важливих законодавчих ініціатив, які стосуються життя майже двох мільйонів наших громадян, успішно завершиться цього тижня», - наголосив Григорій Немиря.


Катерина з міста Сніжне Донецької області переїхала до нашого міста 3 роки тому. Дівчина з тремтінням у голосі згадує події свого переселення:

«Первая проблема с которой я столкнулась – это то, что я переехала без родителей. Из-за того, что у меня не было законного опекуна, как мне объясняли, то я не могла получать помощь для переселенцев. Были очень большие проблемы с тем, что бы переоформить мою опеку, потому что мне не было восемнадцати…

Были проблемы со школой. Я училась в педагогическом училище. Переехав сюда, мне сказали что я могу поступить в педагогический в Днепре или Желтых Водах, но меня возьмут туда на пол года. Если я им понравлюсь, тогда я могу остаться. Из-за этого мне пришлось догонять программу 10 и 11 класса за один год. С учебой в университете проблем у меня нет».

Коли юридичні проблеми вирішено, наступають проблеми соціальної адаптації, проблеми, які сидять в голові кожного. Ностальгічні думки в таких випадках викликають зовсім не теплі почуття в душі, а сльози й тяжкість у серці:

«Социализироваться было очень не просто… Было сложно, потому что там остались мои друзья, с которыми я потеряла общение. К родителям нет возможности ездить: во-первых блок-посты, во-вторых это очень сложно даже с финансовой стороны.

Люди, с кем я начинала общаться, нормально на меня реагировали. В этом плане, в принципе легко. Здесь меня восприняли хорошо, дискриминации не было», - сказала Катерина.