«Рвали листочки з вишень, квіти акації і їли» — спогади криворіжців про голод 1946-1947 років
Фото: Первый Криворожский
Через декілька днів у всій Україні згадуватимуть жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років.
Редакція 1kr.ua продовжує цикл публікацій-спогадів криворіжців і криворожанок про голодомори.
Сьогодні мова йтиме про голод 1946-47 років.
Людмилі Іванівні Жемелинській (у дівоцтві — Андросовій) у 1947 році було 10 років. Вона добре пам'ятає, як вдома не було нічого поїсти і одягти. У школу маленька Люся ходила боса, прив'язавши до ніг листки хрону. Але, за словами Людмили Іванівни, вони тоді цим не сильно переймалися. Раділи тому, що скінчилась війна.
47 рік такий був врожайний! У нас було поруч поле і пшениця, — говорить Людмила Іванівна. — А не можна було навіть колоска вирвати, щоб поїсти ті зернятка. Всюди поставили охорону, щоб люди не рвали. Але ми все одно ухитрялись зірвати якийсь колосок. Дехто з охорони був людяним, дехто — сварили. Але ми за те не думали, що ми голодні, нема що поїсти і одягти. Ми раділи, що скінчилась війна.
Харчувались зеленню. Рвали листочки з вишень, зкручували і їли. Їли квіточки акації. Бабуся відправляла нас за лободою, бо щавля не було, його масово виривали. З лободи ми варили борщ. У 5 класі ми ходили в школу в інше село. Коли ми йшли додому, були заморені. Нас відправляли у поле збирать кукурудзу. Йшли заморені і голодні. Старші діти зривали з огородів капусту і кидали нам по листочку. Ми збирали ті листочки і їли.
Дивіться відео про голодомор 1946-1947 років: