Коли насправді повністю звільнили від окупантів Криворіжжя

Днем визволення Кривого Рогу прийнято вважати 22 лютого 1944 року, насправді ж Криворіжжя повністю звільнили 8-10 березня. А бої за населені пункти біля Кривого Рогу тривали до 10 березня.

Сьогодні, 22 лютого 2021 року, на проспекті Миру запалили вічний вогонь - криворіжці вшановують полеглих у боях за наше місто солдатів, які вижили. Фоторепортаж із офіційної церемонії запалення факелів та покладення квітів. Нині у Кривому Розі живе одна учасниця тих подій у роки війни Валентина Погорелова, яка надавала солдатам медичну допомогу.

12 серпня 1941 року гітлерівські війська захопили Кривий Ріг. Боїв за місто на початку 1941-го як таких не було: радянські війська відступали під натиском ворога, атака ворога була стрімкою, а на озброєнні у радянських солдат не було жодного кулемета і гармати. Вони не могли дати відсіч добре озброєним німецьким солдатам. З першого дня захоплення німецьке командування встановило у нашому місті новий порядок.

Місто було в окупації 922 дні - більше 30 місяців. За роки окупації у Кривому Розі за офіційними даними було знищено більше 7 000 криворіжців, за неофіційними - 20 000 місцевих мешканців.

Бої за визволення Кривого Рогу почалися у жовтні 1943 року. Командування планувало визволити Кривий Ріг восени, але цього не вдалося зробити: сили були нерівними. До 23-го жовтня визволили декілька селищ поблизу Кривого Рогу.


30 жовтня ворог наніс масивний контр-удар. Німецькі солдати задіяли 800 танків. У нас у місті зараз є меморіал на вулиці Сергія Колачевського (до декомунізації - 23 лютого), саме тут проходила лінія фронту.

Із 3 листопада по 30 січня, коли розпочалася Нікопольсько-Криворізька наступальна операція, відбувалися “переменні бої”. Німці не хотіли здавати зайнятий ними Кривбас, однією із причин було їх небажання втрачати місто, де були поклади марганцю - Нікополь, - бо із нього вони виготовляли броню для бойової техніки. Кожна точка міста під час визволення перетворювалася на свого роду оборонний об’єкт, особливо цінувалися криворізькі височини. Протягом 3-5 грудня 1943 року йшли запеклі бої за Курган-могилу Баба, заввишки як дев’ятиповерховий будинок: звідти можна було продивлятися оборону на 30 кілометрів у різні сторони. Радянським військовим вдалося відбити важливий стратегічний об’єкт. Ширина фронту була 280 кілометрів, глибина - 120 кілометрів. Швидкість наступу радянських військових була 4 кілометри на добу. Наступу заважав не лише німецький опір, а і страшне бездоріжжя, солдатам і місцевому населенню боєприпаси доводилося нести на собі.


5 лютого звільнили Апостолове, через 3 дні - Нікополь. 17 лютого розпочалися безпосередньо бої за Кривий Ріг. Тоді загинуло більше 30 000 радянських воїнів. 75 000 поранили. Після визволення міста працювало 69 шпиталів.

А 21 лютого 1944 року звільнили залізничну станцію Довгинцеве, Соцмісто, Зелене містечко. 22 лютого звільнили історичний центр - площу Визволення та прилеглі території.
22 лютого вважають днем визволення. Повністю всю територію Кривого Рогу, за словами співробітниці краєзнавчого музею Євгенії Левченко, звільнили 8 березня 1944-го року. У колишній столиці Радянського Союзу 22 лютого о 22 годині дали салют. 18 радянських воїнів отримали звання Героя Радянського Союзу.


40 тисяч гітлерівців убили на берегах Інгульця. За словами Євгенії Левченко, 100 тисяч німців загалом взяли у полон.


Останні населені пункти Криворізького району звільнили 8-10 березня 1944 року. У звільненні Криворізького залізорудного басейну брали участь партизани, підпільники і місцеве населення.
Якщо у Вас є історії, пов'язані із роками окупації та війни, пишіть у коментарі або на пошту редакції news@1kr.ua

_{При підготовці матеріалу використані цитування з інтерв'ю наукової співробітниці краєзнавчого музею Євгенії Левченко, фото і цитати із книги Олександра Мельника "Кривий Ріг у полум'ї війни: 1941-1944" та фото, зняті у міському історико-краєзнавчому музеї}