Не про підмети-присудки: у Кривому Розі відкрився україномовний розмовний клуб

Фото: Первый Криворожский

Для всіх охочих покращити свою українську, або полегшити перехід на неї у побуті у Кривому Розі створили розмовний клуб.

Криворожанка Анна Куніцина прочитала у соцмережі публікацію знайомого фотографа Сашка Снайпера. У ній Сашко розповідає про те, що у нього виникла проблема: він хоче розмовляти українською, але коли чоловік переходить на українську, йому дуже швидко починає бракувати слів. Потім Сашко переходить на діалект, потім — на російську. І він відчуває неабиякий сором з цього приводу.

Анна написала під цим дописом, що мають бути розмовні клуби, як англійською, так і українською. Дівчина лишила цей коментар і замислилась: “А може їх немає ще взагалі? А може їх немає ще у нашому місті? А може треба відкрити щось своє”.

І тоді вона запропонувала Сашкові відкрити такий клуб у його фотостудії.
І він охоче погодився.


Анна за фахом режисерка-постановниця і працює викладачкою акторської майстерності для дорослих і дітей майже п’ять років. Дівчина навчалась у Київському національному університеті культури і мистецтв. Через війну заняття криворожанка зараз не проводить. Говорить: “Хтось виїхали з міста, у когось є проблеми важливіші за навчання акторської майстерності”.
Анна дуже рада, що відкрила україномовний розмовний клуб і дівчина знов відчуває себе потрібною.

Фіксованої суми за відвідування клубу нема — на розсуд відвідувачів. Частину від неї Анна передає на потреби української армії.


Як говорить педагогиня, розмовний клуб, це не про зошити, підмети-присудки, вивчення правил та оцінювання. Український розмовний клуб це спілкування у комфортній атмосфері, можливість поступово та не напружуючись почати говорити українською без зайвого стресу. Відвідувачі обговорюють фільми, які переглянули напередодні, грають у ігри, де необхідно багато говорити.

Лілія, відвідувачка клубу, говорить:
“Я зрозуміла, що я патріотка, хоча раніше я цього не відчувала. Мене зараз нічого не тримає у Кривому Розі. Я можу взяти свою собаку, наплічник і поїхати. Але я чогось тут залишаюсь. Всі питають, чому я не виїжджаю. А я не хочу, тут мій дім, мені тут подобається. Я зрозуміла, що я хочу говорити українською мовою, тому що я живу в Україні. Я побачила публікацію про розмовний клуб і зрозуміла, що я хочу прийти, спілкуватись якісною українською. Я вдячна, що Анна і Сашко все це організували. Вони молодці, що наважилися і зробили цей клуб”.



Анна радіє змозі знову працювати з людьми: “
Мені подобається бути в колі людей, впливати їхній емоційний стан. Сподіваюсь, що я скоро доберусь до викладання акторської майстерності знову”.
На зустрічі приходить близько десятка людей, до клубу можуть приєднатись усі охочі.
“Кількість місць обмежена лише кількістю стільців у студії”, - сміється Анна. Якщо буде багато охочих, педагогиня відкриє додаткову групу.

Під час повітряної тривоги є можливість сховатись у коридорі, там є дві стіни. Але поки що під час занять їх не було.


Анна залишилась у місті. Вона не хоче покинути своїх рідних, які з різних причин не можуть виїхати. Анна вірить у перемогу України:
“Добро має перемагати. Весь цивілізований світ не може дозволити статися такому, чому я навіть не можу підібрати назву. Те, що робить російська федерація не може існувати у ХХІ сторіччі. Зло не може перемогти”.
Приходять до клубу не лише люди, які хочуть покращити українську. Лідія, вимушена переселенка з Донецької області, сама викладала українську мову у школі. Зараз приходить за новими знайомствами та спілкуванням у колі однодумців.

Криворіжець Макс, відвідувач розмовного клубу говорить, що він радий можливості спілкуватися українською та проводити час в колі однодумців. “Багато людей поїхали з міста, але є ті, хто тут лишились і з ними можна будувати щось нове”, - ділиться Макс.


Це не єдиний розмовний клуб у Кривому Розі. Творче угрупування “Poroda” також проводить по суботам зібрання охочих навчатися української.




Фото: Даніїл Токмаков

Видео: Даніїл Токмаков

Редактор: Софія Скиба