Раніше в телефоні були фото дружини і собаки, нині — лише війна: як живуть прифронтові громади

Фото: Первый Криворожский

Зеленодольська й Широківська громади Криворізького району чи не щодня потерпають від рашистьких обстрілів. Мирні села, селища й міста окупанти обстрілюють з “градів”, “смерчів”, “ураганів” та іншої артилерії. Лінія фронту під Кривим Рогом простягнулась на сотню кілометрів, бої ведуться на Херсонщині. Проте росіянам вдається “дотягнутись” до мирних населених пунктів далекобійною артилерією.

Частина жителів прифронтових міст, сіл та селищ виїхала. Це переважно жінки з дітьми. Та багато жінок, чоловіків й людей похилого віку залишились вдома, не дивлячись на небезпеку. Вони продовжують працювати, допомагати ЗСУ та переселенцям з Херсонщини та інших областей.

Дмитро Невеселий, міський голова Зеленодольська, розповів редакції, що раніше у телефоні в нього були фото дружини і собаки, а зараз лише наслідків війни. Це зруйновані або пошкоджені житлові будинки, пожежі, які виникли внаслідок артилерійських обстрілів; нерозірвані снаряди або залишки знешкоджених мін.


Залишки снарядів від російського “Граду”, якими обстрілювали багатоповерхівки Зеленодольську.


Волонтерський центр у Зеленодольську надає гуманітарну допомогу переселенцям з окупованої території, місць, які зазнають обстрілів та ведуться бойові дії.


Допомогу надають і мешканцям Зеленодольська, людям похилого віку, з інвалідністю.


Волонтери Зеленодольська також допомагають хлопцям і дівчатам Збройних сил України, територіальної оборони. Речі дбайливо розподілені, аби не заважали одне одній.



Це велосипеди, якими мешканці окупованих територій Херсонської області діставались “сірої” зони, де їх чекали автобуси, якими їх відвезли у Кривий Ріг.


На кожен велосипед прив’язана біла стрічка або хустка - ознака того, що це мирні мешканці. Лише так окупанти пропускали людей на блокпостах.


Одна з декількох багатоповерхівок Зеленодольська, яка зазнала обстрілів


Комунальники допомогли закрити тимчасово пошкодження.


60% мешканців Зеленодольської громади виїхали за її межі. Але навіть у будинках, які зазнали ушкоджень від обстрілів живуть люди.



Олексій зі своєю дружиною живуть у такому будинку, виїжджати не планують. Олексій говорить, що йому страшно через постійні обстріли: “Але нічого не вдієш. бажаю нашим збройним силам тільки перемоги, бо інакше, як жити?”



Ще одна пошкоджена обстрілами багатоповерхівка у Зеленодольську


Це подвір’я 64-річної Олени з Малої Костромки. Російські “Гради” влучили в її будинок.


На той час Олена та її онуки були у будинку. Завдяки швеллеру, який підтримував стелю, всі люди залишились живі та неушкоджені.




Олена приходить на подвір’я зруйнованого будинку щодня, потроху розбирає завали та наводить лад. Жінка вже посадила город.




Міський голова Зеленодольська Дмитро Невеселий та голова військової адміністрації Криворізького району Євген Ситниченко на брифінгу розповіли, що всі громади Дніпропетровщини повністю контролюються ЗСУ, кордони захищені. Та чути вибухи і постріли ми все одно будемо, оскільки фронт неподалік Криворізького району.




Це “стрекоза” — самохідний обприскувач для пшениці та інших зернових. Її водій — Роман Москвита. У 2014 році він переїхав до Кривого Рогу з-під Іловайська.




Роман щодня виходить на роботу і працює по 12 годин. У полі іноді чутно постріли, та це не лякає аграрія. Мовляв, працювати треба, щоб був хліб. Без нього буде зовсім тяжко.




Цьогоріч аграрії області планують засіяти ячменем 140 тисяч гектар полів, соняшником – 600 тисяч гектар, кукурудзою – 300 тисяч гектар. Початок посівної відбувся з запізненням через активні бойові дії у районі, та ЗСУ вдалося відсунути росіян вглиб Херсонщини. Тоді аграрії Дніпропетровщини вийшли на поля.


Це — залишки снарядів, на яких ледь не підірвалися трактористи та інші аграрії. Міни, які лишились на полях після обстрілів окупантів, вчасно знешкодили рятувальники.


Голова РВА Криворізького району Євген Ситниченко не втрачає бодрості духу і переконує, що “рашистські організми” не завадять доброму цьогорічному врожаю.




Врожаю вистачить не тільки Дніпропетровщині, а й усій країні на роки, — переконані аграрії


Механізатор Григорій Олійник одним з перших дізнався, що війна почалась: 24 лютого він з колегою побачив дві російські ракети над Кривим Рогом.





Війна триває й досі. Але пам’ятаймо, що й життя триває разом з нею. Працюйте, відпочивайте, пийте каву, зустрічайтесь з друзями, допомагайте ЗСУ і — головне — вірте в Україну.
Перемога за нами! Бо у нас найстійкіші люди.



Фото: Даніїл Токмаков