«Обіди несвіжі, вчорашні як кажуть» - з історії однієї фабрики-кухні Кривого Рогу

Фото: відкритий пошук у google

Бабка кисла як оцет, смердюча риба, вчорашній борщ і макарони. Не раз на шпальтах «Скрепера» трапляються скарги на меню та якість їжі, яку готує фабрика-кухня. Що готували і як подавали на фабриці-кухні та по їдальнях Жовтневого рудника?

Редакція продовжує серію публікацій Ольги Гончар (Хвостової) про фабрики-кухні у довоєнні часи.

У березні 1931 року про фабрику-кухню Жовтневого рудника робкори, тобто робітничі кореспонденти газети «Скрепер» писали багато. Регулярно зазначали, що якість їжі незадовільна, наводили як кричущий такий факт, що робітнику насипали суп у миску, де були рештки тіста, і зверху поклали кашу. В одній із їдалень у кисіль замість цукру кинули сіль. У цій самій замітці зазначено, що «м’ясний ларьок на Дубовій (балці. – О.Г.) зовсім не придатний для постачання робітників м’ясними продуктами.

Якість печеного хліба незадовільна. Розвезення краму по касарнях (казармах – так у той час називали гуртожитки, зокрема тут, імовірно, маються на увазі казарми в районі КРЕСу, до сьогодні збереглося кілька будівель, які тоді служили казармами. – авт.), а також по колонці (ідеться, певно, про так звану Жовтневу колонку, яка розташована біля шахти «Заря» і стадіону «Гірник», який зараз є основною базою ФК «Кривбас». – О. Г.) проводиться нерегулярно».

У серпні 1931-го в газеті засуджували директора фабрики-кухні, який дозволив, щоб робітникам подали 21 липня на сніданок рибу, приготовлену ввечері 20 липня. Як наслідок – «обурення робітників, що годують смердючою рибою». Що тут правда, а що вигадка чи перебільшення – годі здогадатися, але після однієї такої замітки згаданий «короткозорий бюрократ» чи хтось із його підлеглих у той час легко могли позбутися посад.

Джерело фото сайт «back-in-uss»
У лютому 1932 року на Жовтневому руднику «робітникам часто-густо видають страву кислу як оцет. Були випадки, коли вчорашній борщ мішають з свіжим і дають для їжі сьогодні – це ж саме проробляють із макаронами. А через це нераз було обурення з боку робітників».

У серпні 1932 року скаржаться на… борщ: «На шахті Більшовик в їдальні №1 Коопхарчу робітники, які харчуються у цій їдальні, не пам’ятають такого дня, щоб не було борща на сніданок і на вечерю, не торкаючись обіду». Робкор Любенко вимагає вивести зі сніданку і вечері борщ і замінити його другими стравами.


А 24 грудня 1932 року газета опублікувала скаргу, яку написали робітники Цись, Довгаль і Кривич. Вони зауважують (цитую дослівно): «У нас на шахті «Індустріалізація» є розподільник, де ми одержуємо перед тим як іти на роботу сніданки, обіди та вечері. Але часто-густо з фабрики-кухні привозять страву таку, що й їсти не можна.

Так само було і 1 грудня: коли привезли нам страву, борщ, макарони та соус. Макарони коштують 33 коп, а те по 20 коп. Та не в цьому справа. А справа в тому, що ці виготовлені страви надзвичайно погані. Вони зовсім не придатні до споживання. По перше не свіжі, і по друге не мають ніякого жиру, тоді, як ми добре знаємо, що фабрика-кухня жирові продукти одержує».


У той час, як по селах люди пухнуть з голоду, трапляються випадки канібалізму, багато криворіжців теж голодують або недоїдають, серед них і шахтарі та їхні родини. При цьому робітничі сім’ї до фабрики-кухні не прикріплювалися, і це пояснювали «поганою якістю страв». Радянська влада замість годувати своїх громадян, продає мільйони тонн зерна за кордон і розгортає систему вилучення будь-якого продовольства у населення.