“Будь-яка примха, аби ви були здорові”, — криворожанка готує смаколики для бійців у лікарні

Домашню смачну їжу майже щодня привозить до лікарні, де одужують хворі військові, мешканка Кривого Рогу Олена Романенко.

Олені 51 рік, 27 з них вона працювала начальницею вантажної станції на «Укрзалізниці». Рік тому у жінки захворіла мама, і їй довелось звільнитись, щоб доглядати за нею.Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну криворожанка читала і дивилась новини, але не вірила, що почнеться війна на всій території України.

23 лютого жінка мала урок танго і хореограф запропонував записати відеоролик-привітання до Міжнародного дня боротьби за права жінок.

«Мені потрібна була червона сукня. Вона у мене була, але задовга. Я збиралась 24 лютого їхати до сестри у Дніпро, вона у мене швачка. О 6-й ранку вона мене розбудила і сказала: “Олено, може ти не будеш їхати, бо ж вибухи”. Я вийшла на балкон і теж почула вибухи, зателефонувала чоловіку і він сказав, щоб я нікуди не їхала», — пригадує Олена.

Спочатку жінка відчувала розгубленість, а потім вона розлютилась: “Ці емоції я відчуваю з 2014 року. Я взагалі не розумію, навіщо росіяни до нас прилізли”.

У соцмережі Олена прочитала, що військові набирають загін добровольців, і їм необхідні водії. Стаж водіння у Олени 15 років: “Я об’їздила Україну, Європу, я весь час за кермом. Написала, що я смачно готую, не боюся крові, вмію надавати першу невідкладну допомогу. Мені відповіли, що мене зарахували у резерв”.

Евакуюватись Олена не планувала. Діти дорослі, живуть за кордоном, працюють. Вони самостійні. А у Кривому Розі чоловік і старенька свекруха. “Якби були маленькі діти, я б може і по-іншому думала, а так я залишаюсь тут, — говорить Олена. — Кривий Ріг відразу почали захищати доволі надійно. До того ж у місто так просто не заїдеш: кар’єри, відвали. А загроза з повітря - від неї не застраховані ніхто. Виїжджати я не хочу”.

За два тижні після початку вторгнення, кума Олени, яка працює в одній з лікарень міста, розповіла, що привезли у лікарню бійців та бійчинь із бронхітом та застудою. Криворожанка спитала, чи треба допомоги з їжею. Кума відповіла: «Військових годують, але їм завжди хочеться чогось домашнього».

Спершу криворожанка варила борщі: «Займалась нацизмом, екстремізмом та ксенофобією”, — жартує Олена, натякаючи на вислови директорки Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марії Захарової.

Згодом Олена зрозуміла, що бійцям та військовослужбовицям більше хочеться чогось смачненького: вінегрет, вареники, пиріжки.

«Я з військовими не спілкуюсь, приношу у відділення, мені медсестри “замовлення” передають. Будь-яка примха, аби ви були здорові», — сміється Олена. Медперсонал запевняє: підмітають все.

Готувати Олені допомагають друзі та сусіди: «Було, телефоную подрузі, скаржусь, мовляв, витратила весь томатний сік. Допоможи, кажу». І вони приносять овочі, консервацію, на Великдень сусіди напекли солодощів і передали у лікарню бійцям, які хворіють.



Підтримує Олену і її чоловік. Він говорить: «Я працюю, щоб моя дружина могла годувати бійців».

Олена впевнена у перемозі України: “Ми їх усіх переможемо, по-іншому не можна”.