Навчання вдома - але не на карантині: історії учениць і думки експертів

Раніше дітям дозволяли вчитися на індивідуальній формі лише за наявності поважних причин і купи документів. Зараз ситуація змінилася, і частина батьків відмовляються від класичного відвідування їхніми дітьми школи, надаючи перевагу альтернативній освіті. Як у Кривому Розі учениці молодшої, середньої та старшої школи навчаються вдома, що думають про це їх батьки і психологи - у матеріалі 1kr.ua

139, 5 мільярдів гривень для розвитку освіти і науки у 2021 році виділили з бюджету України. Основну частину цих грошей виділять на так звану “освітню субвенцію”, в яку входять заробітні плати освітянам, ресурси на створення освітніх центрів і 1,42 мільярдів гривень для розвитку Нової Української Школи. У мережі є незліченна кількість статей про недоліки української освіти і про те, як їх усунути.

Класична шкільна система і типові освітні програми не задовольняють деяких учнів і їх батьків. З вересня 2019 року в Україні працює сімейна форма освіти. Її, а також дві інші форми - екстернат і педагогічний патронаж - пропонують учням і батькам як альтернативу до класичного відвідування школи.

- Я була у школі один день. - говорить восьмирічна Марта. - На уроці все нормально, пишуть, читають, а от на перерві… Я туди не хочу.

На тиждень у Марти є приблизний набір завдань з чотирьох основних предметів. У неї є можливість обирати коли робити уроки і де. Дівчина вже два роки навчається вдома. Її мама, Леся, ділиться:

- Я свого часу навчалася у педагогічному, була на практиці, тому знаю систему зсередини. Я не хочу витрачати більшу частину життя своєї доньки на те, що їй не знадобиться або на те, що вона може погуглити. Вміння самостійно навчатися, критично мислити, розуміти себе і світ навколо - це те, чому у школі не вчать. 2 роки тому домашня освіта стала доступною - достатньо лише заяви перед початком навчального року.


Вчителька 111-ї школи Анастасія Івануха, у класі якої за документами навчається Марта, пояснює:

- Учні, які вчаться за сімейною формою, працюють за своїм графіком. Проте вони можуть коли хочуть приходити в школу, користуватися будь-чим, що там є, а також спілкуватися з однокласниками. Ми з Мартою зустрічаємося не тільки у школі: можемо вдома, а можемо у ШELTER+. Я даю їй діагностичні роботи, тести і контролюю таким чином її успішність. Марта отримує свідоцтво здобувача освіти, як всі діти, де фіксуються досягнення учениці.


Марта виконує базовий мінімум, який вимагають у школі, а інші знання здобуває в “Антішколі”.

“Антішкола” як один із центрів альтернативної освіти сформувалася зі “Схованки” - дитячого центру
розвитку, де простір підлаштували під потреби дітей і їх бажання. Діти виростали, до них приєднувалися інші, і тепер у приміщенні ШЕLTER+ проходять заняття для дітей молодшого і середнього шкільного віку.

- У нас є “художка”, капоейра, англійська, каліграфія, кулінарія, - ділиться подруга Марти Аня. Вона 3 роки вчилась у школі, а потім теж перейшла на домашню освіту. - У школі обмежували мою свободу. Тепер я декілька років вже тут, з дівчатами, мені з ними комфортно. Зі школи дають контрольні, а я обираю, коли мені їх робити. Сама складаю собі розклад.


Мама Ані, Світлана, під час навчання дитини у школі почала помічати, що Аня стала часто хворіти, у неї був пригнічений настрій і небажання відвідувати заклад. Якось Аня почула, що є діти, які вчаться вдома, і попросила маму пошукати інформацію. Обирати школу у Кривому Розі не стали - більше сподобався заклад у Харкові. Світлана написала заяву, і 2 роки дівчина вчиться вдома. Батьки, які хочуть навчати дитину вдома, можуть домовлятися зі школами в усій Україні.

Згідно наказу МОН, інформація про можливі форми здобуття освіти у конкретній школі має оприлюднюватися на її сайті або на сайті засновника. Оскільки не всі школи дотримуються цієї рекомендації, радимо шукати контакти представників адміністрації або писати на шкільну пошту.

Навчатися за сімейною (домашньою) формою з 2019 року можуть учні, чиї батьки готові самостійно організовувати освітній процес в домашніх умовах. Разом з тим, учні мають бути зараховані до певного закладу, який відслідковуватиме їх прогрес у навчанні.

Перед початком семестру батьки пишуть заяву про перехід на домашню форму освіти, і для дитини складають індивідуальний план навчання. Цей план розробляється на основі освітньої програми закладу освіти, його затверджує директор. Батьки можуть долучатися до розробки цього плану.

Домашнє навчання обрала для себе і десятикласниця Каріна - багаторазова чемпіонка всеукраїнських змагань з великого тенісу, призерка чемпіонату України, переможниця європейських та міжнародних турнірів. Наша зустріч пройшла у Зумі, бо Каріна зараз на тренуваннях у Києві. Вона вчиться вдома уже другий рік.


- У мене кожен місяць по 2-3 турніри, постійні тренування. Вдома навчатись дуже зручно, тому що я так більше встигаю. Я сама запропонувала батькам, вони погодилися. Пишу контрольні, конспекти. Мені допомагають.

У 130-й школі на сімейній формі вчаться дві дитини. Каріна після закінчення школи планує вступати у вищий навчальний заклад, хоче продовжити спортивну кар’єру.

- Домашнє навчання їй у цьому не завадить. Як і інші діти, вона писатиме ЗНО і отримає атестат, - переконує завуч з навчально-виховної роботи Наталія Ісаченко.


- Оскільки зараз карантин і дистанційне навчання, всі учні підключені до однієї системи. Туди Каріна теж надсилає свої роботи, за необхідності їй допомагають вчительки, - запевняє пані Наталія.

Наказ Міністерства Освіти і Науки №955 від 10.07.2019 року також передбачає поєднання різних форм навчання, про що батькам варто одразу зазначати у заяві. Контроль за навчанням відбувається 4 рази на рік, тобто 2 рази на семестр. Учні і вчительки обирають зручний спосіб спілкування: або "наживо" або дистанційно. Напередодні домовляються про зручний час та спосіб моніторингу знань. Учні та учениці домашньої форми навчання пишуть такі самі діагностичні роботи з предметів, вони не відрізняються від робіт у школі.

Завдання і варіант Державної Підсумкової Атестації або Зовнішнього Незалежного Оцінювання для дітей на сімейній формі освіти не відрізняються, лише може бути узгоджено час їх складання. Знання учнів мають відповідати Державному Стандарту. У разі незадовільних результатів педрада може рекомендувати батькам перевести дитину на інституційну форму (відвідувати школу).

Оскільки діти на сімейній формі навчання формально є учнями чи ученицями закладу освіти, то можуть відвідувати шкільну бібліотеку, брати участь в екскурсіях, відвідувати уроки в зручний час. Словом - мають такі ж права, як і учні денної форми. Грамоти, відзнаки і призи за свої досягнення вони також можуть отримати.

Психологиня Олена Чаркіна вважає, що у домашнього навчання є як позитивні, так і негативні сторони.

- Батьки або вчителі при домашній формі освіти можуть приділяти більше уваги тим темам і предметам, які важче засвоюються, і при цьому не затримуватися на тих завданнях, що не викликають труднощів.


-Перехід на домашнє навчання допоможе уникнути конфліктів та булінгу з боку дітей і вчителів, що позитивно позначиться на психологічному здоров’ї дитини. Але неблагонадійні батьки не повинні отримувати дозволу на сімейне навчання, і це має бути регламентовано на законодавчому рівні.

Справа в тому, що у деяких сім’ях батьки можуть просто використовувати дитину як помічника у господарстві або робочу силу. Крім цього, існують сім’ї, де фізичне і психологічне насильство слугують методами виховання. Діти, які вчаться вдома, можуть опинитися поза увагою соціальних педагогів і психологів. До них на заняття не приїдуть шкільні офіцери поліції, які розкажуть про права дитини. Крім того, відкритим лишається питання контролю процесу домашнього навчання у неблагонадійних сім’ях з боку поліції.Саме тому представники адміністрації шкіл мають проводити ретельні співбесіди із батьками дітей, які хотіли би перевести дитину на сімейну форму.

При сімейному навчанні у дітей можуть виникнути труднощі із соціалізацією, говорить психологиня. Необхідно давати дітям можливість спілкування з однолітками - у цьому можуть допомагати гуртки, секції, майстер-класи і просто живе дружнє спілкування вдома чи на вулиці. Крім того, дискусійним лишається і питання педагогічної некомпетентності батьків.

Вчителька Анастасія Івануха певна, що навчати вдома можуть і батьки без педагогічної освіти, головне - співпрацювати із вчителями, які розробляють індивідуальний план і дають консультації. Важливо і самим проявляти інтерес до предметів, яким треба навчити дитину. Партнерська взаємодія має стати ключовою для успішної освіти.

Переважна більшість батьків, які виховують вдома дітей або це планують, мають не прив'язану до офісу чи заводу роботу. Вони вільно вибудовують свій графік із графіком дитини, залучають бабусь, дідусів. Часто у такій родині на роботі, яка прив'язана до місця, працює або тато, або мама.