Як трансформують систему екстреної медицини в Україні
Фото: Ілюстрація Перший Криворізький
Про проміжні результати пілотного проєкту та плани на наступний рік розповідає керівник експертної групи з питань надання екстреної медичної допомоги Директорату медичних послуг МОЗ України Олександр Данилюк, пишуть спеціалісти аналітичної платформи VoxUkraine.
Також великою проблемою є відсутність об'єктивної статистики. Фальсифікація даних відбувається на всіх етапах - і як наслідок неможливо приймати ефективні управлінські рішення.
Читайте також: За 2019 рік швидкі Дніпропетровської області зробили майже 650 тисяч виїздів
Для пілотного проєкту було обрано шість регіонів, які найуспішніше впровадили реформу первинної ланки та були спроможними взяти участь у співфінансуванні. У бюджеті на 2020 рік закладено продовження реформи, і проєкт пошириться на інші 19 регіонів.
Перша складова пілотного проєкту - покриття усієї території країни центральними оперативно-диспетчерськими службами. Як це працюватиме?
Пацієнт, набираючи номер 103, потрапляє в єдину диспетчерську службу, а диспетчер, який опрацьовує виклик, спрямовує до нього найближчу вільну бригаду. Для цього кожна бригада матиме GPS-навігатор. Виклики будуть оброблятися до 1 хвилини, а не 3-4 хвилини, як зараз. Оновлені диспетчерські служби запрацюють по всій країні з нового року.
Друга складова - створення навчально-тренувальних відділів. У цих відділах працівники системи екстреної медицини і ті, хто зобов'язаний надавати першу допомогу, наприклад, поліція, рятувальники - зможуть на манекенах відпрацьовувати навички порятунку життя.
Третя складова - забезпечення спеціальними автомобілями екстреної медичної допомоги ("реанімобілями"). Шість пілотних регіонів уже в цьому році будуть забезпечені спецтранспортом практично на 100%.
Є такі види медичної допомоги: первинна, тобто сімейна медицина, спеціалізована (поліклініки і лікарні) ; екстрена медична допомога - коли життя пацієнта під загрозою; реабілітація; паліативна допомога. Такого виду допомоги, як невідкладна, не існує - є невідкладний стан, який потребує надання екстреної допомоги.
Термін “невідкладна допомога” залишився ще з радянських часів як надання допомоги пацієнту, який не потребує екстреної допомоги, але потребує приїзду лікаря додому. Від цієї практики більшість країн світу поступово відійшли. Але поки що не Україна - у нас в рік відбувається майже 8 млн виїздів бригад, із них госпіталізацією закінчується менше двох мільйонів. 6 млн непрофільних викликів - це дуже дорого для платників податків.
Це складна комунікаційна проблема, бо треба пояснити кожному, що якщо в тебе підвищилась температура та болить горло - це не причина для дзвінка на 103 і приїзду бригади. Саме тому трансформація охорони здоров'я почалася з первинної ланки, щоб пацієнт контактував безпосередньо із своїм сімейним лікарем і не навантажував інші ланки охорони здоров'я непрофільними зверненнями - зокрема, зверненнями до 103. Якщо до мене на біль у горлі приїде швидка, то в іншому районі до людини з інфарктом вона може не встигнути.
Але це не означає, що не потрібно дзвонити на 103 - диспетчер визначить, чи є ваш стан невідкладним, чи ви потребуєте консультації сімейного лікаря, соціальної служби, психолога тощо.
У випадку розвитку у пацієнта гострого інфаркту міокарду бригада приїжджає на виклик, робить усі діагностичні процедури, і якщо діагноз підтверджується, надає допомогу і госпіталізує до ангіографічного центру чи центру інтервенційної кардіології, де можуть провести втручання на коронарних судинах і врятувати пацієнта. Ці центри є по всій країні, практично в кожній області, за винятком Луганської. Але, на жаль, дотепер половина пацієнтів не потрапляє в них. З різних причин - логістичних, маршрутизації, незнання бригадами цього протоколу. Те саме відбувається з інсультом. Пацієнт з інсультом повинен бути госпіталізований у заклад, де можна діагностувати вид інсульту і відповідно провести лікувальне втручання. Абсолютна більшість пацієнтів потрапляє в перші ліпші лікарні, де їм не можуть провести діагностику та, відповідно, якісне лікування. Наслідком є ті показники виживання пацієнтів у невідкладних станах, які в нас є. Але за останній рік все ж таки вдалося підвищити рівень госпіталізації для пацієнтів з інфарктом на 10%.
Людині, в якої розвивається гострий інфаркт, потрібно свіже повітря - відкрийте двері та вікна. Далі чітко дотримуйтесь інструкцій диспетчера. У домашній аптечці, з поміж іншого, варто мати ацетилсаліцилову кислоту в таблетках та нітрогліцерин.
За офіційною статистикою, яку нам щороку подають центри екстреної медицини, 85% виїздів бригад вкладаються у 10 хв. Ми чудово розуміємо, що це неправда - в умовах міста, в умовах часу пік швидка не доїжджає за 10 хв.
Для того, щоб оперативно відслідковувати ці процеси, запускається в роботу інформаційно-аналітична система "Централь-103", яка буде отримувати статистику про пересування бригад в режимі реального часу. Вже за першими пілотними регіонами ми бачимо, що офіційні та реальні результати доїзду бригади - це дві великі різниці. 85% [доїжджають за 10 хвилин - ред.] на папері, 35-40% в реальності.
Централь-103 також передбачає можливість залучення до першої допомоги тих людей, які знаходяться поруч із пацієнтом. Це можуть бути як люди, які зобов’язані надати першу допомогу - поліція, рятувальники, пожежники тощо, - так і волонтери. Через застосунок вони зможуть відправити інформацію, що їдуть на випадок і допоможуть пацієнту до приїзду бригади. Це особливо важливо в умовах віддаленого району чи гірської місцини - туди бригада і за 20 хвилин може не доїхати. Але майже в кожному селі є медсестра або фельдшер - вони можуть надати допомогу до приїзду швидкої.
Схожа модель працює в Ізраїлі - і перші реагувальники там приходять на допомогу протягом 3-4 хвилин.
Також створюється модуль для підключення мобільного застосунку, через який викликати швидку зможуть пацієнти з порушеннями слуху чи мови.
Читайте також: Кожен українець отримає медичну страховку від держави, - МОЗ