14 жовтня варто забути радянські традиції й вітати людей незалежно від статі, - криворіжці про святкування Дня захисника України
Фото: Первый Криворожский
З часів радянського союзу склалася традиція вітати представників чоловічої статі 23 лютого, а жіночої – 8 березня. У часи СРСР вважалося правильним, що 23 лютого вітали не лише тих, хто мав відношення до Дня захисника вітчизни, а й просто усіх представників чоловічої статі. У школах 23 лютого дівчата вітали своїх однокласників, даруючи їм якісь подарунки, у трудових колективах жінки теж готували свято для чоловіків. Жінок 23 лютого майже ніколи не вітали, бо День захисника вітчизни вважався суто чоловічим святом, для представниць жіночої статі за часів СРСР відвели для святуквання 8 березня.
У 2014 році після початку збройної агресії російських військ на території України почалася декомунізація, у рамках якої суспільство ініціювало відмову від радянських свят, символів та назв. Це було підтримано владою.
Президент України Петро Порошенко у 2014 році встановив, що 14 жовтня – День захисника України. З 2015 року це свято проголошено вихідним. Також він скасував в Україні святкування Дня захисника вітчизни 23 лютого. Ще 14 жовтня у нашій країні святкується День святої Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва.
І хоча наразі в Україні відмінили радянське свято День захисника вітчизни, у деяких навчальних закладах, трудових колективах та родинах й досі ділять свята на «жіночі та чоловічі». Відтак 14 жовтня вітають здебільшого представників чоловічої статі, не беручи до уваги той факт чи має людина відношення до Дня захисника чи ні. Жінок-захисниць 14 жовтня поки й досі вітають рідше.
Директорка школи №114 у Інгулецькому районі Кривого Рогу Людмила Хорькова вважає, що 14 жовтня зі святом варто вітати захисників й захисниць.
«Питання гендерної рівності для мене і для нашого закладу дуже важливі, ми намагаємося уникнути несправедливих ситуацій. День 14 жовтня має досить цікавий зміст: це і день українського козацтва, і Покров Пресвятої Богородиці, і День захисника України. Ми радо вітаємо учасників бойових дій у зоні АТО та ООС, ветеранів, захисників та захисниць нашої держави.
Традиції привітання з цим святом хлопчиків та дівчаток у плані роботи нашої школи немає».
Педагогиня каже, що вона познайомилася зі Світланою Даценко-Дрижак, яка понад 5 років знаходиться у зоні проведення АТО й ООС, рятуючи захисників нашої держави. До того як піти рятувати життя Героїв, жінка 25 років працювала вчителькою історії.
«14 жовтня я особисто вітатиму у першу чергу Світлану та своїх колишніх учнів – захисників й захисниць, ветеранів й ветеранок», - зазначила директорка школи №114 Людмила Хорькова.
Андрій Тарасов, доцент кафедри історії України та правознавства Криворізького державного педагогічного університету, кандидат історичних наук, також вважає, що 14 жовтня – це аж ніяк не суто чоловічий день:
«Стать тут немає значення. Єдиний критерій – це дотичність до захисту України. Коли я вперше почув, що започатковано це свято саме на Покрову, в мене виникла пряма асоціація саме із жінками. Тривала російсько-українська війна й випускниця історичного факультету Криворізького педуніверситету Тетяна Усенко зібрала колектив дівчат «Криворізькі берегині».
Вони плели маскувальні сітки для нашої армії, щоб захистити наших бійців. Покрова навіть в буквальному смислі - це просто пряма аналогія. Це свято захисників України незалежно від статі. Сьогодні найбільш логічним я бачу вітати з цим святом українських військових - і жінок, і чоловіків».
Андрій Тарасов ділиться, що до 2014 року сприймав 14 жовтня як козацьке та релігійне свято, а також як історичну дату створення УПА. Він вважає, що 14 жовтня необхідно привітати і подякувати нашим воїнам незалежно від статі. Чоловік вже декілька років поспіль проводить цей день на острові Хортиця у родинному колі.
«Історія доводить, що без власної міцної армії та держави Україну роздирали на шматки кожного разу. Вже треба нарешті вивчити цей урок. 14 жовтня - гарна нагода про це нагадати дітям, саме це варто розповідати школярам та студентам.
Дарувати подарунки на 14 жовтня в школах хлопчикам - типовий радянський рудимент (пережиток зниклого явища, - авт.) який не варто переносити у сьогодення», - зазначає кафедри історії України та правознавства Криворізького державного педагогічного університету Андрій Тарасов.
Аліса Гнидюк, консультантка з комунікацій та соціальної взаємодії, притримується думки, що подібні свята не мають й не можуть мати жодного відношення до гендеру:
«8 березня й 23 лютого мають напрочуд зманіпульовану історію. Політична мета обох цих свят не мала жодного відношення до гендеру, а радше - підмінити собою відсутність змісту, наявністю свята, а перед тим їх повністю перекрутити.
Якщо про те, як 8 березня з дня акції на захист прав жінок, перетворився на перукарсько-квітковий аншлаг, більш-менш відомо, то на якій історичній основі взялось «23-лютого» і що ж, власне, святкували українці – мало відомо, а даремно».
Аліса Гнидюк зазначає, що таке свято як «День захисника Вітчизни» залишилось лише у пострадянських країнах, окрім Прибалтики, в інших країнах світу є Дні вшанування воїнів, чи День національної армії. У світі у такі дні влаштовують різні заходи від військових парадів (наприклад, День взяття Бастилії у Франції, на кшталт нашого Дня Незалежності) до кількасот тисячних сімейних пікніків ветеранів (у США). За словами криворожанки, у поляків з’явилось схоже до нашого 14 жовтня свято, де поєднуються релігійні і військові вшановування.
«Вихідний робить свою справу. Як у радянські часи, так і зараз. Дата, у залежності від пори року, обростає у свідомості можливостями – пару днів на морі, чи посадити картоплю на травневі, відіспатись зі смаколиками чи на лижі у січні, закінчити ремонт, закрутити консервацію чи закупитись на новий навчальний рік у серпні. Власне, кому на що вистачить статків. Здавалося б, буденні речі, але саме вони і формують практики «святкування» і вшанування у будь-якій ментальності.
Так складається із 14-м жовтня. Цьогоріч, воно припадає на понеділок, а це значить, що попереду три вихідних дні – хтось перепочине від шкільно-садкових клопотів, хтось прибере і закриє на зиму дачу, а хтось з’їздить на Хортицю», - ділиться міркуваннями Аліса Гнидюк.
За спостереженням дівчини, у формальних групах – колектив, клас, група - «поздоровлення» переважно відбувається під слоганами «як би чого не вийшло» і «хоч би ніхто не образився» - жінки поздоровляють чоловіків і 14 жовтня, і 23 лютого і 6 грудня.
«Привітання надсилають хоч листівочкою у колективному Viber-чаті. Принципово питання переважно залежить від керівника (-ці), чи власника (-ці) організації і їх артикульованих чи замовчуваних поглядів. До особистих поздоровлень жоден вихідний нікого не змусить, але маркетинг не спить – шкарпетки, сорочки, пледи, вудочки, алкоголь, все «для захисників» активно рекламується у соцмережах й не тільки. І купується. Це, власне, нормальний ринковий процес, який врегулюється сам у відповідь на попит. Зокрема й попит на товари апріорі для жінок і при цьому до Дня захисника.
І тут проявляється певний суспільний нонсенс, з одного боку - якщо поздоровляють колективно, то усіх чоловіків в організації, «аби ніхто не образився», а от особисто зателефонувати, привітати, подякувати знайому чи знайомій, військовому чи військовій, якщо ти сам ним при цьому не є – для більшості видається неприйнятним, мовляв, то особиста справа людини і її родини, якось не зручно. Чи може нівелювання цієї «незручності» і наближення практик вшанування військових у повсякденному житті стати частиною державної політики, складно відповісти, але це точно вимагає досліджень і не тільки за «круглими столами», - підкреслила Аліса Гнидюк, консультантка з комунікацій та соціальної взаємодії.
Віталій Фурманюк, голова громадської організації «Основи свідомості», притримується думки, що дітям варто розповідати історію подібних свят і пояснювати, що вітати варто тих, хто причетний до них:
«Розповідати дітям про це свято, людей які причетні до нього та передумови його виникнення потрібно. Вітати дітей (хоч хлопчиків, хоч дівчаток) зі святом, до якого вони не мають відношення / зайве. Бо тоді було б логічно поздоровляти їх і з усіма іншими професійними та офіційними святами».
Як святкувати 14 жовтня – ваша особиста справа та ваш особистий вибір. Але не забудьте цього дня все ж привітати захисників та захисниць, які щоденно ризикують власними життями, аби забезпечити спокій та мир у нашій державі й вшанувати пам’ять тих Героїв та Героїнь, які загинули за незалежність та територіальну цілісність України.