Сегодня День памяти жертв голодоморов и политических репрессий
Фото: Первый Криворожский
Традиционно в этот день посещают поминальное богослужение и возлагают символические горшочки с зерном и свечами к памятникам жертвам голодоморов в Украине.
В 16:00 объявляется общенациональная минута молчания, после чего по всей Украине проходит акция «Зажги свечу», в рамках которой люди несут свечи к памятникам жертвам. В акции можно принять участие, зажигая свечу в своем окне.
Голод 1933-го
Старенька борщ варила на плиті.
Її борщі – то витвори мистецтва.
Помер рік тому рідний брат Пилип,
Тож треба пом’янути, як ведеться.
Вона варила, парила, шкребла,
А пам’ять в серце встромлювала жало.
…Зима голодна з’їла півсела
І їх, дітей, на спокій сповивала.
Як мама вмерла (тихо, уві сні),
Приїхав дядько Гнат на чорній бричці,
Та і забрав. А ще за кілька днів
Попухлий батько марив про пшеницю.
Він так любив, щоб діло – до ладу…
Отямився – і з тиші голос зринув:
«Простіть. Не захистивши вас, я йду,
Та я у цьому, бачить Бог, не винен.
І я його ніколи не збагну –
Тог?, хто нас прирік на марну страту:
Якщо село помножити на нуль,
Не буде й він заможний і багатий.
Я помираю з голоду, дарма
Що змалечку ходити вчивсь за плугом.
Я не вбивав, не лютував, не крав.
Я вас любив, я щирим був із другом»…
Вони з Пилипом ще були малі,
Налякані, голодні і холодні,
А вже дивились в хижі очі злі,
В голодні хижі очі злій безодні.
О Господи, нестерпна мука ця!
Та мчиться плівка пам’яті строката –
І ось вони жахнулись від мерця,
Коли у нім свого впізнали тата.
…Їх розлучили. Був дитячий дім…
Війна, що затулила світ плечима…
І туга додавалась до біди.
І біди тисячами вже лічили.
…Знайшлись вони, як виросли. Тоді
Вже більш не розлучалися до смерті.
Він збудував для них маленький дім.
Пішло життя у звичній круговерті.
…Простенька хустка, руки у вузлах,
На диво юні очі волошкові.
Вона нікому не робила зла,
Плела життя із праці і любові.
…От і сусіди. І парує борщ.
І правнуки прийшли, бач, не забули.
– Не плачте, – кажуть, – плакати чого ж?
– Та я й не плачу. Це усе цибуля…
Инесса Доленник
Її борщі – то витвори мистецтва.
Помер рік тому рідний брат Пилип,
Тож треба пом’янути, як ведеться.
Вона варила, парила, шкребла,
А пам’ять в серце встромлювала жало.
…Зима голодна з’їла півсела
І їх, дітей, на спокій сповивала.
Як мама вмерла (тихо, уві сні),
Приїхав дядько Гнат на чорній бричці,
Та і забрав. А ще за кілька днів
Попухлий батько марив про пшеницю.
Він так любив, щоб діло – до ладу…
Отямився – і з тиші голос зринув:
«Простіть. Не захистивши вас, я йду,
Та я у цьому, бачить Бог, не винен.
І я його ніколи не збагну –
Тог?, хто нас прирік на марну страту:
Якщо село помножити на нуль,
Не буде й він заможний і багатий.
Я помираю з голоду, дарма
Що змалечку ходити вчивсь за плугом.
Я не вбивав, не лютував, не крав.
Я вас любив, я щирим був із другом»…
Вони з Пилипом ще були малі,
Налякані, голодні і холодні,
А вже дивились в хижі очі злі,
В голодні хижі очі злій безодні.
О Господи, нестерпна мука ця!
Та мчиться плівка пам’яті строката –
І ось вони жахнулись від мерця,
Коли у нім свого впізнали тата.
…Їх розлучили. Був дитячий дім…
Війна, що затулила світ плечима…
І туга додавалась до біди.
І біди тисячами вже лічили.
…Знайшлись вони, як виросли. Тоді
Вже більш не розлучалися до смерті.
Він збудував для них маленький дім.
Пішло життя у звичній круговерті.
…Простенька хустка, руки у вузлах,
На диво юні очі волошкові.
Вона нікому не робила зла,
Плела життя із праці і любові.
…От і сусіди. І парує борщ.
І правнуки прийшли, бач, не забули.
– Не плачте, – кажуть, – плакати чого ж?
– Та я й не плачу. Це усе цибуля…
Инесса Доленник
поэтесса из Кривого Рога
События:
1901 — Во Львове студенты выступили с требованием создания украинского университета.
1917 — В Киеве на заседании Генерального секретариата утвержден устав «вольного казачества».
1944 — В Мукачево на I съезде Народных комитетов был принят манифест о воссоединении Закарпатья с Советской Украиной и о выходе его из состава Чехословакии.
1977 — Во Львове открыт памятник первопечатнику Ивану Федорову (скульпторы Валентин Борисенко и Валентин Подольский).
2004 — «Игнорирование прав и свобод украинского народа, содействие фальсификации выборов Президента Украины в 2004 году и предательство академических ценностей» — с таким вердиктом Ученый совет Львовского Национального университета им. Ивана Франко лишила на то время действующего Президента Украины Леонида Кучму звания почетного доктора.
В этот день родились:
1806 - 1879 — Филипп Морачевский (псевд.- Хвилимон Галузенко), украинский общественный деятель, поэт, переводчик.
1844 - 1905 — Александр Боровиковский, украинский фольклорист, специалист по гражданскому праву и процессу.
1888 - 1934 — Нестор Махно, анархо-коммунист, сердце анархистского движения в 1917-1921 годов, руководитель повстанческих отрядов. Непревзойденный тактик ведения партизанской войны.
1910 - 1995 — Богдан Рудницкий, украинский ученый, языковед, общественный деятель.
1975 — Олег Косяк, украинский гимнаст, бронзовый призер Олимпийских игр.
1806 - 1879 — Филипп Морачевский (псевд.- Хвилимон Галузенко), украинский общественный деятель, поэт, переводчик.
1844 - 1905 — Александр Боровиковский, украинский фольклорист, специалист по гражданскому праву и процессу.
1888 - 1934 — Нестор Махно, анархо-коммунист, сердце анархистского движения в 1917-1921 годов, руководитель повстанческих отрядов. Непревзойденный тактик ведения партизанской войны.
1910 - 1995 — Богдан Рудницкий, украинский ученый, языковед, общественный деятель.
1975 — Олег Косяк, украинский гимнаст, бронзовый призер Олимпийских игр.