«Я на власні очі бачив смерть своїх рідних», - свідки Голодомору

Сторінки книги історії українського народу 1921 - 1923, 1931 - 1933, 1946 - 1947 років написані кривавим чорнилом.

«Я добре пам’ятаю випадок голодної смерті. Гинули і старі і малі, приймаючи тяжкі муки. Я на власні очі бачив смерть своїх рідних, і це страхіття не зітреться з моєї пам’яті до кінця життя. У нашій сім’ї померли батько й матір, їм було по 52 роки. Помер 2-х річний братик і 16-ти річна сестра», - згадує Антон Тихонович.

Він вижив, як і тисячі інших. Мільйони - померли з голоду.

Від голоду кожну хвилину вмирали 17 людей, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.

Матері зі сльозами на очах сильніше пригортали своїх вже мовчазних дітей.

За крихту хліба брат йшов на брата.

За «п’ять колосків» у домі - розстрілювали.

Люди їли чоботи, бур’яни, кору дерев, мишей, і найстрашніше - людей…

Можна переписати історію, можна засекретити архіви документів, та чи можна знищити людську пам'ять?

Нагадуємо, до Дня пам’яті жертв Голодомору редакція Першого Криворізького приєднується до акції «Запали свічку».

Ми закликаємо наших читачів приєднатись до збереження пам'яті поколінь.

Ми розкажемо історію Анни Никифорівни. Жінки, що вижила, виховала доньку і двох онучок. Стала Героєм Соціалістичної праці.

Сподіваємось, саме ви допоможете нам написати десятки подібних історій. Історій зі щасливим кінцем. Історій трагічних.

Щовечора напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій «Перший Криворізький» розповідатиме те, про що читати часто моторошно. Але ми мусимо знати історію.

Якщо хтось у вашій сім‘ї був свідком трагічних подій, чи ви знаєте історії ваших дідусів та бабусь, і вам хочеться поділитися їх спогадами - надішліть нам на електронну скриньку news@1kr.ua

Або телефонуйте 096 839 95 96 та 067 319 38 83