Не думав, що касети розлітатимуться, — історія мешканця Апостолового, який побіг рятувати друга

Під вогнем окупантів гинуть мирні мешканці Криворізького району. Інколи ціною власного життя люди намагаються врятувати тих, з ким прожили життя. Так сталось і в Апостоловому.

«Казав йому — пішли до мене футбол дивитись, все одно ти сам... Так ні — лишився дома, — розповідає 72-річний Петро Петрович з Апостолового Криворізького району, який днями втратив друга Миколу. — Та, здається, я все життя з ним прожив отут».

За понад 100 днів масштабної війни Російської Федерації проти України тепер вже прифронтове місто Апостолове вперше обстріляли так сильно 15 червня. Того дня загинули четверо мирних мешканців.

Міський голова Апостолове Андрій Оса каже, що того дня окупанти суттєво пошкодили 26 житлових будинків. Всього про пошкодження майна владу сповістили близько 70 людей. У когось осколки пробили паркан, комусь побило вікна.




На одному з будинків побило сонячні панелі. Збитки, нанесені окупантами того дня приватним домоволодінням та комунальному майну ще не підрахували.

Впритул не підходять

Лінія фронту подекуди проходить за 12 кілометрів від Криворізького району, говорить начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко. Території на межі міст і селищ громади обстрілюють чи не щодня вже четвертий місяць поспіль.


«Окупанти б’ють з реактивних систем залпового вогню із забороненими касетними снарядами. Вони найчастіше стріляють із далекобійних «Ураганів» і «Смерчей», які летять майже на 100 кілометрів. Здалека б’ють, впритул окупанти не підходять. Хлопці [ЗСУ, — авт.] потихеньку їх відтісняють, але так, у них є така зброя», — говорить Євген Ситниченко.

Моя хата всюди

Андрій Оса каже, у той день було всього 12 «приходів» реактивного залпового вогню.




«Перша ракета влучила по будинку. Власник саме дивився футбол. Люди вибігли допомоги, і, на жаль, другим «прильотом» їх накрило», — говорить міський голова.

Того чорного для апостолівської громади дня українці вкотре спростували розповсюджену серед росіян думку, мовляв, українцям ні до чого нема діла. Якщо ми і кажемо«наша хата скраю» — це означає лиш те, що ми першими готові спинити ворога або прийняти друга.

У хату Миколи, який 15 червня, не дочекався додому дружину з лікарні, снаряд влучив двічі. Чоловік загинув, певно, миттєво, розповідає його сусід Петро Крутиголова. Щойно у вікні замиготіло щось схоже на вогонь, побіг на вулицю.


«Саме був другий тайм. Я встав, було, чую — летить, гул такий. Я бігом сюди [до сусіда, авт.] з відром води прибіг… Вогню ще не було, отут маленький вогник з’явився і фронтон загорівся. Бачу — стіни нема. А я з відром води звідсіля, — та кричу «Коля-Коля»…Він не відгукується…
Тоді другий «приліт». Це було хвилини через 4-5. До мене вже біг сусід. Кричу «знову Клепають» і він вернувся. Я з відром обійшов у двір, вилив воду той вогонь, думав, може таки потухне[…]
Не подумав, що касети будуть розриваться…», — розповідає Петро Петрович.




Тоді сусід згадав, що газ невимкнений, а значить, може вибухнути, та й побіг перекрити кран. Тим часом сусіди та вже стало ясно — на сусіда Миколу після влучання снаряда у будинок просто впала стеля. Він загинув у власному ліжку.




Поки чоловіки чекали рятувальників і самі намагались допомогти одне одному, до них бігли інші сусіди, а осколки не й діло відскакували від стін, «пописавши їх». Летіло, каже Петрович, навсібіч. Але ніхто не зважав — треба було бодай спробувати врятувати товариша.

Пані Олена, яка мешкає неподалік місць влучання снарядів, каже — серед тих, хто біг рятувати сусідів, був і її син.




«Коли перша хата почала горіти, вони ж повиходили. Мій син побіг до сусіда, думав витягти його, але там усе було завалено. Прибіг назад нас витягати й одразу був другий приліт. Тоді вже ми нічого не розуміли, я онука маленького під пахву схопила і бігти, босоніж вибігли на вулицю, а тут ні машин, нічого нема», — згадує жінка.

Втім, навіть після пережитого їхати з дому люди не хочуть. Хоча частина мешканців Апостолового виїхала, Петро покидати дім не планує, як і його дорослі діти.

«Мати мене так учила: страшно — голод. А війна – ні, — раз і вбило», — відмахується від питань журналістів чоловік.

Дивіться повний фоторепортаж з Апостолового

Свідки

Журналісти «Першого Криворізького» та інших українських медіа, регулярно показують наслідки обстрілів, які ведуться російською армією. Самоназвані республіки Л/ДНР та російські пропагандисти ж тільки розповідають, що Україна нібито-то обстрілювала Донецьку та Луганську область. Особливої популярної цей міф набув напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Жодних притомних доказів викладеним твердженням вони, втім, як завжди, не надають.


Для того, щоб нібито додати авторитетності ваги висловлюванням про обстріли українцями українців, використовували навіть іноземні медіа.



Намагаючись виправдати «спецоперацію», росіяни пишуть у пропагандистських медіа то про серію вибухів у Донецьку, то про снаряди із «Граду». Водночас свідки говорять, що стріляли з Куйбишейвського району, в якому давно розташувалась армія невизнаної світом республіки.


Днями окупанти «вкинули» черговий фейк про нібито обстріл Збройними Силами України пологового будинку у Донецьку.

На відео, які у соціальних мережах публікують донечани, чути, що між артвильотами та прильотами минає всього 2 секунди. Нещодавно так званий нардеп так званої народної ради самопроголошеної ДНР Олег Фролов у фейсбуці написав про це так:




Цей скріншот виклав блогер Денис Казанський. Щоправда, нині вже знайти цей пост на сторінці Фролова нашій редакції не вдалось.

І от це дійсно триває 8 років, а не «Україна знищує Донбас».

Українці ж намагаються захисти одне одного за будь-яку ціну. Але все ж варто пам’ятати основні правила поведінки під час обстрілів.

• Під час мінометного, артилерійського або авіаобстрілу залишайтесь у сховищах.
• Якщо ви опинились на вулиці — коли почуєте перший свист снарядів, лягайте на землю, закривайте голову обома руками, відкривайте рот.
• Це вбереже вас від контузії при близькому розриві снаряда.
• Уважно і швидко прислухайтесь — звідки летить снаряд і знайдіть поблизу укриття у протилежному боці — це може бути під'їзд будинку, підземний перехід, високий бордюр або огорожа.
• Пам’ятайте, надавати допомогу пораненим можна тільки їхніми аптечками. В першу чергу переконайтесь, що ви у безпеці, а вже потім рятуйте тих, хто опинився поруч.

---

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».