З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну біля одного із корпусів вузу-переселенця у Кривому Розі тривають курси підготовки до ведення вуличних боїв. Останні кілька тижнів навчання тут проходить група криворізьких барберів «Mane`s club».
У барбершопі криворіжці можуть замовити хоч звичайну стрижку, хоч королівське моделювання вусів і бороди. Тут можуть зробити чоловічу укладку, зафарбувати сивину і підтримати бесіду за склянкою віскі чи чашкою кави. Зараз тут переважно говорять про наступ Росії на Україну.
Один із клієнтів, чоловік років 50-ти, власник середнього бізнесу у Кривому Розі, приїжджає у один із місцевих барбершопів на проспекті Гагаріна, раз на місяць. Бізнесмен змінив дорогий позашляховик на вживаний пікап, а кросівки на берці ще у лютому.
Із міркувань безпеки редакція не може називати його справжнє ім'я і назву бізнесу.
Він допомагав армії і мешканцям звільнених від окупантів територій ще у 2014-2015 роках, а нині пішов у один із криворізьких підрозділів, щоб не пустити російську армію у місто, де виріс, одружився, має родину і друзів.
Степан, назвемо його так, каже:
«Я вважаю, що не всі зобов'язані взяти в руки зброю. Це у першу чергу мають робити ті, хто вміє, хто має високу мотивацію та впевненість у власних силах. На "0" потрібно швидко приймати рішення за себе і за побратимів. Будьмо відверті, це можуть зробити не всі. Та й потім, має бути резерв — ось мій барбер щотижня тренується вести тактичні бої — це ж прекрасно, що людина може і податки платити державі, і у разі потреби візьме у руки вже не макет, а справжній АК».
Тренуємось, бо є час
Вихідними переважна більшість працівників кількох таких бербершопів у Кривому Розі тренується, аби бути готовими до будь-якого розвитку подій у російсько-українській війні.
Барберів у вільний від роботи час готує до цього криворіжець, старший викладач кафедри спецдисциплін та професійної підготовки Донецького державного університету внутрішніх справ Микола Єрошкін.
Щоб отримати згоду на проведення навчань треба було звернутись до керівництва університету.
Якщо ви побачите цю навчальну групу, точно переконаєтесь у стереотипності думки, яка побутує у частини населення України. Стати на захист України можуть не лише професійні військові, охоронці, спортсмени та інші фізично підготовлені люди.
«І чоловіки, і жінки тренуються. У нас гендерна рівність. Слухайте, та у ЗСУ, Нацполіції хіба мало жінок, які стоять на захисті держави?Нема різниці – жінки чи чоловіки – аби було бажання відбити агресію Російської Федерації», — говорить Микола Єрошкін, старший викладач кафедри спецдисциплін та професійної підготовки Донецького державного університету внутрішніх справ, інструктор з тактичної, вогневої та домедичної підготовки Національної поліції.
Охочих містян та містянок основам ведення вуличного бою, домедичного надання допомоги пораненим. Кожне заняття триває від 4 до 6 годин.
Останні кілька тижнів на вихідних на стадіоні біля університету займаються власники і співробітники криворізьких барбершопів. Це чоловіки середніх років, які теоритично могли би забезпечити себе роботою за кордоном або у будь-якому регіоні країни, просто взявши із собою основні інструменти.
Один із перших барберів у місті Борис Бичков, говорить, що зараз вони з хлопцями підтримують державу економічно, надають клієнтам послуги, волонтерять. Але, каже Боря, якщо би була потреба вступити у територіальну оборону чи інакшим чином боротись із російськими окупантами та їхніми посіпаками на вулицях Кривого Рогу, його команда майже у повному складі взялась би за зброю.
Якщо росіяни увійдуть у наше місто, ми будемо його боронити. 100%. І Україну, і наш Кривий Ріг.
«Вже пройшло 5и чи 6 занять і ми навчились тактиці ведення бою у місті, переміщатись з позиції на позиції командою. Якщо росіяни увійдуть у наше місто, ми будемо його боронити. 100%. І Україну, і наш Кривий Ріг», — каже власник «Mane's Club» Борис Бичков.
Його бізнес-партнер і друг Дмитро Жильцов, який відкрив власний салон кілька років тому у бізнес-центрі Кривого Рогу, каже, що вони з друзями вже працювали із автоматом Калашникова, гранатометами, гранатами. Чоловіки пройшли медичну підготовку, і у разі поранень зможуть надати допомогу друзям або собі.
Щодня щось купуємо «на передок»
А нині ж підприємці, які прямо зараз не стоять на позиціях, допомагають тим, хто вже сидить в окопах, робить бойові виїзди, вираховую російських армійців і дає їм гідну відсіч.
«Ми з перших днів почали допомагати військовим. Спочатку купували форму, потім окуляри, потім ще щось… Ми щодня щось купуємо військовим», —посміхається і ніби ніякові Борис, який відвантажує допомогу захисникам і захисницям на сотні тисяч гривень.
Б
Бачу у хлопців запал, тому готовий допомагати
«Ми тренуємо тих, хто не стоїть осторонь у складні часи. Це патріоти нашої країни, нашого міста, представники територіальної оборони, волонтери, громадськість… ті, у кого душа болить за нашу Україну», — говорить Микола Єрошкін, який свого часу брав участь у антитерористичній операції, але надзвичайно не любить цим хизуватись і просто допомагає тих, кому його знання дуже потрібні.
Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».