Як термосок став тормозком – з історії однієї фабрики-кухні Кривого Рогу

Тормозок – слово близьке і зрозуміле, певно, усім криворіжцям. Так у нас називають перекус, який людина бере з собою на роботу. Не раз мешканці інших міст і навіть країн дивувалися, чувши слово «тормозок». Довгий час я вважала і пояснювала іншим, що слово походить від «тормозити», тобто робити паузу, пригальмовувати в роботі, щоб перекусити. Але одна газетна замітка перевернула мої уявлення і відкрила зовсім незнайому сторінку шахтарського побуту.

У розлогій статті про громадське харчування в газеті «Скрепер» за 28 липня 1932 року є одне речення: «Підземні робітники одержують особисте харчування «термозок» одержують додатково 450-480 калор».

Якщо не описка, то виходить, що це слово не про «тормоз», а несе зовсім інше значення – «термальності», у цьому випадку – тепла, тобто, це теплий перекус.

Згодом гугл підказав, що слово справді первісно звучало як «термосок», і пішло воно з лексикона працівників вугільних шахт Донбасу. Їм його прищепили англійці та чолі з Джоном Юзом, які наприкінці 19 століття налагоджували розробку вугілля. Саме вони почали годувати шахтарів гарячою їжею з термосів, і робочий клас перетворив це слово на «термосок» — звучить дуже по-нашому, правда ж? У Кривбасі, як видно з преси, слово вживалося як «термозок».

А який вигляд мали термоси для термозків? У лютому 1932 року лікар Трахтенберг у своїй замітці в «Скрепері» зазначав: «До цього часу адміністрація не спромоглася налагодити акуратну полуду термосів, щоб їжа в них не прокисала, не дивлячись на те, що олово дістали».

Процес нанесення олова на металеві деталі називають лудінням. Вікіпедія підказує, що «лудінню піддають вироби, які йдуть для приготування та зберігання їжі (каструлі, відра, тази, молочні бідони, консервні банки, пастеризаційні апарати, частини сепараторів тощо).

Для лудіння чавунного або мідного посуду його спочатку протравляють слабким розчином кислоти, потім прогрівають до температури плавлення олова, натирають нашатирним спиртом, наливають в посуд розплавлене олово і розтирають».

Для лудіння раніше використовували паяльники, як на фото. Зараз такий коштує близько 25 гривень.


Зараз на Кузбасі теж є фабрики-кухні, і там дають термозки. Ось як про це в 2018 році писала тамтешня газета: «На базі шахтоуправління ім. О.Д.Рубана з'явилася фабрика-кухня. Тут робота ведеться цілодобово – необхідно кожну шахтарську зміну забезпечити термосом із гарячою їжею. Готові термоси за годину до початку зміни розвозяться по шахтних буфетах, де їх отримують робітники.

Температура готових страв у такому термосі зберігається до 6-7 годин. Але самі шахтарі кажуть, що звикли обідати одразу, як спустилися до шахти. Так і сил для роботи більше, та й без вугільного пилу на руках їсти набагато приємніше. Після закінчення зміни термоси повертаються назад у буфет, де вони промиваються, обробляються і знову вирушають на кухню».

Десь у такому режимі велася робота і на криворізьких шахтах у 1930-х роках. На жаль, знайти фото термосів, які використовувалися на шахтах Кривбасу в 1930-ті роки, мені не вдалося. Знайшла тільки фото, яке продавець із Курахово описав як «термос шахтарський для гарячого харчування. Колба алюмінієва, ціла». На фото зі ще одного оголошення – великий термос із написом українською «1 страва».

Чи такі були термоси на криворізьких рудниках, чи інші? Поділіться фотографіями, якщо маєте, напевно, усім буде цікаво побачити.

P.S. Мені особисто «термосок» подобається більше, хоча «тормозок» рідніший. А вам?

Більше публікацій про історичну правду Кривбасу

Матеріал підготувала Ольга Гончар (Хвостова)