Зберегти життя студентам і викладачам: чи потрібен медпункт у виші
Фото: SHOTPRIME
1 жовтня минулого року криворізьку студентку вищого навчального закладу рятувала техпрацівниця, бо медпункту в навчальному закладі, де вчаться понад 3,5 тисячі студентів і працюють сотні викладачів, немає.
Наша співрозмовниця, студентка Криворізького державного педагогічного університету, факультету географії, туризму та історії Єлизавета, просить не вказувати її прізвище у публікації: побоюється зайвих хвилювань родичів. Якось під час звичайної пари у неї сталась панічна атака.
“Я почала задихатися, вийшла в туалет, щоб відкрити вікно і подихати свіжим повітрям. Кураторці не сказала нічого через, те що вона була при надії. У туалеті до мене підійшла технічна працівниця і допомогла мені підвестись, вивела в коридор, поклала на дерев’яні стільці. Жінка швидко принесла води та почала викликати швидку, бо ж сама не знала, що потрібно робити”, — згадує Ліза.
Медпункту нема — так було завжди?
«На моїх очах працівники медпункту рятували життя працівнику університету, коли та вдавилась кондитерським виробом, який перекрив доступ кисню. Швидку викликали, але та не швидко приїхала», — розповідає голова профспілкової організації Людмила Бурман, яку автори і авторки матеріалу попросили прокоментувати ситуацію із відсутністю медкабінету у навчальному закладі.Ще кілька років тому, говорить очільниця профкому, у КДПУ був медпункт. Приміщення надавав університет, а допомогу студентський та професорсько-викладацький склад отримував від штатних працівників студентської поліклініки, яка підпорядковувалась одній з лікарень міста. Медзаклад покривав тільки заробітну плату, а препаратами та медзасобами забезпечував університет. Після медреформи законодавче підґрунтя щодо надання медичної допомоги в закладах освіти зникло, говорить ректор педагогічного університету Ярослав Шрамко.
А що законодавці?
У відповідь на запит «Першого Криворізького» гендиректор Департаменту освіти і науки України Олег Шаров повідомив, що нормативно-правовими актами не врегульовано питання організації у вишах медичних пунктів чи кабінетів.Ректор КДПУ Ярослав Шрамко вважає, що навчальний заклад цілком може існувати без медпункту, але теоретично було би непогано, щоб він був.
“Допомогу мають надавати кваліфіковані фахівці, а якщо в людини не має медичної освіти…Це такий вид діяльності, який потребує спеціалізованого… це мають робити ті структури, яким це призначено… Якщо ми будь-що хочемо робити - маємо чітко розуміти джерела фінансування: хто буде це відшкодовувати?” — говорить ректор Шрамко.
Людмила Бурман говорить: «Якщо на умовах, визначених у колективному договорі, КДПУ захотів створити ставку медичного працівника і фінансувати за рахунок власних коштів університету, то на це немає законодавчих підстав. Наявність такої штатної одиниці не передбачена ані законом «Про освіту», ані Законом «Про вищу освіту»
Олег Шаров, гендиректор Департаменту освіти і науки України МОН, у відповіді на запит редакції цитує статтю 77 Закону України «Про вищу освіту»: «...організація медичного обслуговування в системі освіти забезпечується відповідно до джерел фінансування закладів освіти кожного рівня освіти, визначених законодавством, здійснюється закладами центрального органу виконавчої влади, що здійснює формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, та закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства».
Кому вона потрібна
Голова студентської ради факультету географії, туризму та історії Анастасія Вінійчук говорить, що перша домедична допомога вкрай важлива: «Якщо маленький поріз — це одне, а хтось втрачає свідомість або стається напад чи підвищується тиск — перша допомога просто необхідна».Медичний працівник в університеті потрібен не лише для того, щоб збирати довідки у першокурсників про прививки чи проходження флюорографії — а таке практикувалось іще кілька років тому, пригадують випускники вишу.
Голова профкому Людмила Бурман вважає, що медики потрібні зокрема під час проведення спортивних змагань: «Наша спартакіада завжди амбітна, тому травми були і завжди першу допомогу могли надати ті ж таки працівники університетського медпункту. Вони дуже професійні».
Раніше іще за допомогою можна було звертатись до студполіклініки. Студенти ж говорять, що від закладу, який знаходився у кількох кварталах від основних корпусів університету, сенсу не було.
«Медпункт справді потрібен, але зараз про це нічого не кажуть», - ділиться голова студради факультету ГТІ Анастасія Вінійчук. До того ж, там десятиліттями процвітала корупція та дискримінація за будь-якою ознакою: статтю, соціальним статусом, гендером, згадують випускниці КДПУ. Така установа годиться лише для студентів з інших міст, у яких у Кривому Розі немає декларації із педіатром. Та й ту вже розформували.Психологиня Юлія Костянець говорить, що студентському та професорсько-викладацькому складу емоційно було би більш комфортно працювати і вчитись, знаючи про наявність медпункту:
«Це дуже важливий психологічний фактор базової потреби людини: безпеки. Людина хоче не боятись за своє життя і здоров’я. Для навчальних закладів дуже важлива наявність медкабінетів. Тоді здобувачі та педагоги на підсвідомому рівні спокійні, бо знають — що у разі необхідності їм нададуть першу медичну допомогу».
Що є зараз
Медпункту немає не лише в одному криворізькому університеті. Скажімо, у державному університету економіки і технологій штатної медсестри теж немає, але медпункт є. А от у коледжах, які входять до складу університету, є повноцінні медункти із фельдшером та медсестрами у штаті. Студенти Криворізького національного університету теж про медпункт у своєму закладі не чули. У Дніпровському національному університеті медпункт є лише в одному корпусі. В той же час, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця повідомив редакції, що у їхньому закладі є медпункт і він фінансується за кошти навчального закладу.Студенти педагогічного кажуть, що дійсно навіть психологічно було би комфортно вчитись, знаючи, що є кому надати допомогу, якщо хтось травмується, проводячи досліди у лабораторії на факультеті, де готують майбутніх викладачів хімії, займаючись теслярськими справами у майстернях на факультеті основних трудових дисциплін, здаючи фізкультурні нормативи, чи засвоюючи нове па на факультеті мистецтв.
Студентки історичного факультету, досліджуючи тему надання меддопомоги, протягом двох днів намагались отримати відповідь на кілька простих питань щодо меддопомоги від десятка людей, які працюють в університеті — кількох завідувачів кафедр, лаборанток, бухгалтерок.
Скажімо, завідувач кафедри фізвиховання Алім Батюк навіть відмовився офіційно будь-що коментувати, показати студенткам аптечку та сказати хто за неї відповідальний. А викладач кафедри історії Ігор Панафідін одразу повів студентів за роз’ясненнями до ректора.
Зазначимо, що при прийнятті на роботу викладачам не повідомляють алгоритм дій на випадок, якщо комусь стане зле.
Студентам також не змогли пояснити: чи має право працівник університету надавати допомогу до приїзду бригаду «швидкої» допомоги». Хоча артеріальний тиск в університеті у разі потреби виміряти можуть: тонометри і пульсоксиметри закупили за рахунок коштів профкому, вони є кожному корпусі КДПУ. Але що робити після вимірювання тиску — ректор говорить, що викладачі не можуть навіть дати якусь таблетку, бо вони не мають відповідної освіти. Аптечки ніби є на кафедрах, але чим вони наповнені?
Чи є варіанти вирішення ситуації
Ректор Шрамко вважає, що шанси на створення медпункту дуже незначні. Проблему обговорював із своїм заступником: «Ми дійшли висновку, що відповідні структури, які за це відповідають, відмінили чи скасували існування медпункту в університеті, то у нас немає жодної можливості власними силами його відновити, тому що це не наш вид діяльності. А якщо нема можливості, то ми це і не обговорюємо».
Ректор додає: утримання медкабінету протягом одного року могло б обійтись приблизно у 300 тисяч гривень.
Людмила Бурман вважає, що питання може вирішити місцева влада:«...якби захотіла… Ключове слово «якби» могла забезпечити по одному медичному працівнику в кожен заклад вищої освіти в Кривому Розі, у нас їх не так багато».
Місцеві ж чиновники та Національна служба здоров’я України вже кілька місяців не можуть вирішити ситуацію із дитячими лікарнями: там на півроку на медпрепарати виділили 6 тисяч гривень. А на безкоштовний проїзд, завоювання статусу спортивного міста, фінансування приватних заангажованих медіа натомість витрачаються мільйони гривень із 7,5 мільярдів міського бюджету.
Чи розглядає навчальний заклад як варіант вирішення ситуації
- укладення угоди із лікарем, який чи яка працюють як фізична особа-підприємець, щоб фахівець орендував у виші приміщення, і у екстрених випадках міг надати за окремою угодою допомогу;
- чи писав виш заявки на участь у “громадському бюджеті”, звідти можна було би спробувати профінансувати принаймні створення медкабінету;
- чи намагались отримати грант на створення кабінету від міжнародних організацій;
- чи звертались із листами до МОН, МОЗ, НСЗУ? - ці питання поки лишаються без відповідей.
«Або ще можна найняти, думаю, сімейного лікаря, який заключатиме договори зі студентами і може приймати їх на території закладу у приміщенні колишнього медпункту», — говорить Вікторія Роднікова.
Замість висновків
Студентка Ліза, яка пережила панічну атаку прямо на парі, згадує:«Поки їхала швидка, технічні працівники шукали мого куратора, а я просила одногрупниць посидіти зі мною. Вони обмахували мене зошитами поки не приїхала «швидка». Медикам знадобився тонометр та нашатир. Виявився високий тиск. Це все, звісно, могли зробити в медпункті, але зараз за порадою швидкої допомоги ходжу в університет з нашатирем», — говорить студентка. Дівчина тепер знає, що у разі чого розраховувати на кваліфіковану допомогу вона не може, хоча із вдячністю згадує технічок, які якщо не врятували її, то мінімізували наслідки для здоров’я дівчини.Довідково:
Стаття 59 ЗУ «Про вищу освіту». Гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти
1. Науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти:
1) створюються належні умови для праці, підвищення кваліфікації, організації побуту, відпочинку та медичного обслуговування, у тому числі викладачам з інвалідністю;
Стаття 136ККУ. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, - караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців.
Стаття 62 ЗУ «Про вищу освіту». Права осіб, які навчаються у закладах вищої освіти
… 2) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
Матеріал створено у співпраці зі студентам СМК-18 КДПУ:
Аліна Дуднік
Анастасія Михайленко
Владислав Гонець
Анастасія Скляренко
Аніта Колісниченко
Карина Рибіцька