Розстріли євреїв у Кривому Розі

Сьогодні, 22 лютого відбулися пам'ятні заходи до Дня визволення Кривого Рогу від німецько-нацистських загарбників. На території нашого міста під час окупації масово розстрілювали єврейське населення.

Гітлерівська доктрина полягала у германізації території, передбачалося використання слов’ян як робочої сили, оскільки кожен, хто не був представником “арійської раси” вважався меншовартісним. Єврейське населення і ромів хотіли знищити.

Найжорстокіші заходи нацисти спрямували саме на євреїв. Їх арештовували, тримали у школах, стайнях і гетто. У Кривому Розі євреїв відправляли на різні важкі роботи, частіше всього на будівництво доріг. Їм заборонялося покидати місце свого ув'язнення, здійснювати вільні покупки у магазинах. Годували їх дуже погано. За найменшу провину євреїв відправляли у концтабір. На роботу і з роботи євреїв водили строєм і під конвоєм. Усіх, хто намагався втекти, розстрілювали при інших, щоб залякати.

Найбільшими місцями розстрілів єврейського населення були шахта №5 рудоуправління імені Фрунзе, біля концтаборів (особливо на Гданцівці), на руднику Карла Лібкнехта. Убитих вивозили у рови неподалік, скидали у кар’єри цегельного заводу. Поодинокі вбивства були на рудниках і у балках. Зафіксовано також страти на вулицях, де людей вішали на шибеницях. Відомо, що у жовтні 1941 року в шталазі №338 на Гданцівці вбили 800 євреїв-військовослужбовців, відібраних з різних таборів вермахту. Близько двох тисяч євреїв вбили у травні і червні 1942 року.

Тим криворіжцям, які переховували у себе військовополонених і євреїв, загрожувало побиття, розстріл або вивезення у Німеччину.

14 жовтня 1941 року відбулося наймасовіше вбивство євреїв у Кривому Розі.

Зі спогадів місцевого поліцая, які опублікував Олександр Мельник в книзі “Криворіжжя у полум’ї війни” “у той день до шурфу у шахти №5 вели близько двох тисяч людей у колоні довжиною близько 500 м по 4 людини в шерензі. Перший ряд оточення складався з місцевих поліцейських, які стояли через 5-10 метрів. В один момент люди здогадалися, куди їх ведуть. Багато хто почав кидати свої вузли і валізи на дорогу. За колоною, на возах їхали українські поліцейські, які вантажили на вози кинуті речі. Далі їхали брички, в яких везли людей похилого віку та хворих. За ними слідувала колона радянських військовополонених. Це були комісари і військовослужбовці євреї, яких доставили до Кривого Рогу для знищення.


Знесилених везли ззаду на возах. Серед цивільного населення переважали люди похилого віку і діти. Колону загнали у балку Червона. Біля шурфу було встановлено 2 кулемети. Кілька німців одягли протигази, взяли відра з отрутою і пішли в балку. Почався відбір дітей до трьох років, яких підводили до відер, до їхніх облич підносили палиці з ганчірками, просоченими отрутою. Діти миттєво вмирали, їх складали в вози і відвозили до шурфу. Після страти дітей почали формувати першу групу (близько 30 осіб) для розстрілу. Тих, кого відбирали поліцейські, чіплялися за інших. Їх відривали, б'ючи руки залізними прутами. Жертв розставляли півколом перед шурфом і вбивали з кулеметів за кілька секунд. Наступні партії вбивали з автоматів і пістолетів, стріляючи в обличчя і штовхаючи в яму. Після скидання всіх тіл у шурф летіло декілька гранат. Все закінчувалася засипанням 6 тоннами солі. Потім на протилежних сторонах заклали 4 авіабомби та підірвали все це”.

- Захоронення на шахті ми називаємо криворізьким Бабиним Яром, - говорить старша наукова співорібітниця криворізького історико-краєзнавчого музею Євгенія Левченко. - Там розстріляли більше 6 000 мирних мешканців, переважно євреїв, а також активістів Організації Українських Націоналістів (ОУН), 820 військовополонених і 40 дітей.

Найбільші захоронення євреїв знаходяться в Інгулецькому районі, де здавна існувала єврейська колонія, та у селі Широке.

Якщо у Вас є історії, пов'язані із роками окупації та війни, пишіть у коментарі або на пошту редакції news@1kr.ua

_{При підготовці матеріалу використані цитування з інтерв'ю наукової співробітниці краєзнавчого музею Євгенії Левченко, фото і цитати із книги Олександра Мельника "Кривий Ріг у полум'ї війни: 1941-1944", фото із книги Ігоря Рукавіцина "Кривий Ріг очима німецького солдата" та фото, зняті у міському історико-краєзнавчому музеї}