В Кривом Роге прошли литературные чтения к 80-й годовщине со дня рождения Василия Симоненко

В Кривом Роге прошли литературные чтения к 80-й годовщине со дня рождения Василия Симоненко

Фото: Первый Криворожский

«Есть люди, которым суждено быть больше самих себя.

Такой Василий Симоненко», - Иван Дзюба

В четверг, 15-го января, в Криворожском педагогической гимназии, к 80-й годовщине со дня рождения Василия Симоненко  прошли литературные чтения.

Участниками мероприятия стали: методисты районных методических кабинетов, руководители районных методических объединений учителей украинского языка и литературыучителя украинского языка и литературы учебных заведений города, учащаяся молодежь.

Цель, которую ставили перед собой организаторы мероприятия - это повышение гражданской активности, сознания педагогической и ученической общественности города через исследование творчества и жизненной позиции Василия Симоненко. Литературные чтения проходили в неформальной, стильной и высокодуховной атмосфере. 

Комментарии (5)

16:37, 17 января 2015

Приємна новина...респектр педагогам учням

трьохдюймовочка

17:17, 17 января 2015

[Гость] леонід, згодна. Обожнюю Симоненка-лірика.
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Олег Владимиров

18:22, 17 января 2015

по комментам сразу видно почитателей искусства

20:51, 17 января 2015

Олег Владимиров, разве это плохо?

11:34, 18 января 2015

Ображайся на мене, як хочеш...

Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

Хай досада чи гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю -
Ти для мене не тільки мрія,
Я живою себе люблю.

Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання - у нас віки.
Все віддав би, що жить осталось,
За гарячий дотик руки.

Влийся сонцем у щиру мову,
У думок моїх течію -
Я люблю твої губи, і брови,
І поставу, і вроду твою.

Ображайся на мене, як хочеш,
І презирством убий мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

Ссылка скопирована в буфер обмена