Чому не варто репостити все підряд — кейс «госпіталю Бурленко»
Фото: Перший Криворізький
Що з ним не так, і чому допомога там точно не потрібна.
Що поширюють користувачі соцмереж
Поширюються пост з текстом «...Жінка, яка доглядає пораненого сина в госпіталі імені Бурленка, реанімації N 56 повідомила, що поряд з її сином лежать хлопці [перелік імен]. Можливо їх хтось шукає…».Ми нарахували щонайменше 5 модифікацій тексту з однаковим меседжем. Легкоранимі користувачі та користувачки соцмереж почали поширювати цю неперевірену інформацію у групах будинків, районів, ОСББ, шкіл, територіальних громад.
Спочатку текстом російською, потім хтось переклав його на українську. Сотні, а іноді й тисячі користувачів репостили інформацію по колу у різні групи, де, як правило, немає суворих правил модерування. Підрахувати кількість пересланих повідомлень неможливо, але тільки редакція «Першого Криворізького» отримала кілька таких у приватні повідомлення.
В українському сегменті публікація розлетілась з акаунту такої собі Світлани Ломонос, яка начебто мешкає у Празі та постійно репостить й поширює проукраїнський контент, який несе мало змісту, проте розрахований на емоційну реакцію — швидкі лайки, коментарі чи репости.
Зокрема пост на сторінці цієї людини зібрав 43 тисячі репостів, що зафіксували наші колеги з фактчекерського проєкту «Нота єнота». Наразі цієї публікації на сторінці користувачки вже немає.
Що не так
Офіційної інформації від українських госпіталів, Національної поліції чи волонтерів із доброчесним ім’ям про пошук родичів військових з такими даними — немає.
Госпіталю імені Бурленка чи Бурденка в Україні теж нема. Такий госпіталь є у Москві. Це головний медичний заклад при Міністерстві охорони здоров’я Російської Федерації. Чи є там такі військові, чи потребують вони допомоги у пошуку родичів – невідомо. Чи з України вони – поготів.
Такі вкиди можуть поширюватися свідомо і несвідомо. Свідомо це можуть робити російські пропагандисти, щоб тиснути на те, що й так болить, посміятися з українців, продовжувати лякати нас, пригнічувати кількістю «зради». Мовляв, українці кидають своїх солдатів.
Такі повідомлення можуть поширювати та звичайні українські громадяни, які не слідкують за інформаційною гігієною і піддаються маніпулятивним повідомленням, що містять емоційну складову – тиск на жалість, спонукання репостнути без вказання першоджерела інформації тощо.
«Допомогти хоча б інформаційно»
Заклик «зробіть хоча б репост» був у частині цих та аналогічних постів.
«Перший Криворізький» радить тим, хто хоче щось репостнути, особливо від незнайомих людей чи груп дотримуватися кількох простих правил:
1. Робіть репости тільки від джерел із «білого списку». Це можуть бути державні структури, ваші близькі друзі, родичі, колеги, яких ви знаєте особисто, авторитетні медіа.
2. Уникайте поширення інформації, що постійно повторюється. Регулярне повторення того чи іншого меседжу діє на підсвідомість людини і в якийсь момент наш мозок може повірити в неї.
3. Подумайте: хто конкретно і для чого поширює цю інформацію.
4. Спитайте в себе: які емоції викликає пост чи повідомлення?
Якщо ви дійсно хочете знайти людину, яка зникла під час війни, чи ви знаєте, що військовий або військова у полоні ворога, Міністерство оборони рекомендує звертатися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Головного управління розвідки Міноборони України.
Консультаційна лінія при Координаційному штабі призначена для допомоги родинам та близьким оборонців, які потрапили в полон або зникли безвісти за особливих обставин: 380(95) 412 74 24
Графік роботи: понеділок-п’ятниця 10:00 – 16:00
Електронна пошта: [email protected]
Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю ІА «Перший Криворізький» та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Редактор: Денис Шабанін