У нас золоті люди, — історія шкільної їдальні, яка годує переселенців у Зеленодольську

У нас золоті люди, — історія шкільної їдальні, яка годує переселенців у Зеленодольську

Фото: Перший Криворізький

У Зеленодольську під Кривим Рогом вже 5-й місяць не вщухає робота на кухні в одній із шкіл міста — там готують для переселенців, які евакуювалися з Херсонщини через окупацію.

Світлана Сова раніше викладала у школі музичне мистецтво. Нині жінка старша по кухні у місцевих школах, координує роботу у шкільних їдальнях, готують для переселенців.

У мирний час ця школа приймає по сотні учнів, вона одна з найбільших у цьому місті.




Жінка каже, що під час обстрілів із колежанками ховаються між двох стін, або у колишньому приміщенні холодильника, чи у погребі: як коли де застане. Всі тут звичайні люди і теж бояться, приховувати тут нічого.

Пані Світлана згадує один із обстрілів:
Кожного дня стріляють, не можу сказати, коли це сталося. Повибивало шибки, у той же день люди допомогли їх закрити




На другий день війни, коли усі помалу оговтались від шоку, жінки прийшли до адміністрації і сказали: готові працювати скільки треба. Того ж дня стали до праці. На обід тут суп, гуляш, пюре і обов’язково випічка. Нею тут дуже пишаються. Пані Світлана каже, що смаколики з їхньої школи завжди беруть на Петриківський ярмарок.





Продукти закуповують централізовано, але найбільше пишаються, що можуть годувати гостей чимось смачненьким домашнім.

Пані Світлана сама родом із Кривого Рогу, але зеленодольцями пишається:

Ви обов’язково напишіть про це, – каже жінка журналістам, – місцевим жителям низький уклін. Вони з першого дня несуть фрукти, овочі, консервацію – що в кого є – вони несуть. Велика їм подяка.Ось пані виростила 6 кабачків, вона принесла – ввечері дамо людям. А було бабуся років 80-ти, певно, притягла мішок із 6 бутильками. Ми кажемо – та ми б приїхали до Вас. Вона – ні, я сама хочу. Люди – золоті.





Колежанка Світлани, пані Ірина, працює вихователькою у дитсадку — нині ж теж куховарить — треба людей підтримувати.

“Страшно, звісно, коли стріляють. Я тільки на балкон, було, вийшла — свистить. Але всі живі-здорові, на щастя”, — каже Ірина.

Всі жінки, які працюють на кухні щоденно, чекають повернення до мирного життя, коли у школі можна буде приймати дітей і годувати їх найкращою випічкою в Криворізькому районі.


Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю ІА «Перший Криворізький» та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.


Відео: Денис Шабанін

Посилання скопійовано в буфер обміну